Глава 1

— Що ж, Лотере, не стану приховувати, що задоволений твоєю службою, — Його Величність король Ельдар поважно сидів на троні, неспішно смакуючи з келиха червоне вино. — Кілька днів тому я заслужено дарував тобі титул маґ’ерла за відданість, хоробрість та звитяги, — хоч і завше суворе обличчя правителя осяяла стримана посмішка, проте Лотер вловив в його зіщулених очах частку задумливості. Саме цієї миті славетний вояка Лотеріарґ Бернвальдський напружено застиг, розташувавшись у м’якому кріслі навпроти величного правителя королівства Сальвенсґард. Насправді Лотер не вельми любив оте повне ім’я Лотеріарґ, яке вважав надто довгим та помпезним. Для друзів і підданців був завше «паном Лотером».

— Ваша Величносте, ваша похвала й довіра для мене велика честь… — звісно, приємно чути такі слова з вуст правителя. Після церемонії нагороди титулом відразу влаштував в маєтку пишний бенкет, що тривав протягом кількох днів. Ще й досі гуло в голові з похмілля, адже випитого чорного рому чимало… Ще й вранці трохи ковтнув, щоб «поправити здоров’я», також довелося вдатися до заклинання бадьорості й загасити невимовну спрагу цілющим зіллям, оскільки перед сніданком прибув королівський гонець та звелів негайно з’явитися до палацу, аби постати перед Його Величністю. Що ж, свято святом, а служба понад усе! Вочевидь в короля Ельдара якесь важливе доручення…

— Лотере… Недавно ми й королівство Ардвандор уклали мир завдяки тому, що на трон ардвандорців зійшов поміркований правитель Артур, — Його Величність задоволено хмикнув, побіжно зиркаючи на Лотера. — З волі богів вже не спалахуватимуть кровопролитні війни, а той мир варто надалі зміцнювати… — в тронній залі повисло мовчання, адже король витримав паузу, задумливо проймаючи напруженого підданця сталевими очима. Лотер наразі не розумів, до чого ті слова. Зміцнювати мир? Невже якась чергова важлива місія?

— Так, ми довго прагнули миру, хоч і задля блага королівства я ладний покласти життя! — випалив Лотер з неприхованою щирістю й завзяттям.

— На щастя, жертвувати життям не знадобиться, — кахикнувши, правитель квапливо осушив келих й хитро примружився. — Мир зміцнюватимемо завдяки шлюбам між знаттю обох королівств. Отож, в одного вельми впливового ардвандорського маґ’ерла Річмонда Адвінського є донька, єдина… На ім’я Айрільґарда, цьогоріч дівчині виповнилося двадцять. Якраз батько шукає для неї нареченого, а я запропонував твою кандидатуру. Оскільки дарував тобі титул, вимагатиму певних зобов’язань…

— В… ваша Величносте… — напружившись, мов тятива, ошелешений Лотер лише розгублено кліпав чорними очима. Почувався так, неначе на голову обрушили відро крижаної водиці. — Шлюб… за домовленістю? Я ж… Навіть не знаю… — насправді про шлюб і не задумувався. Надто звик до вільного життя, коли за бажанням навідувався до будинку утіх «Магічна Ніч», а досвідчені куртизанки дарували розмаїття бурхливих любощів та виконували будь-яке потаємне бажання… Також недавно з’явилася вродлива коханка Лаенелла, яку поселив у власному маєтку. А поряд крутилися вродливі молоденькі служниці… Шлюб? Звісно, клятий шлюб зруйнує цю солодку чоловічу ідилію!

— Лотере, ти можеш і відмовитися… — король невдоволено насупився, а в ясному погляді за мить скупчилися грозові хмарини. — Проте… Шлюби за домовленістю нерідко укладаються між титулованими особами. Отож, я бажаю, щоб ти поріднився з ардвандорським родом Адвінских, — оте «бажаю» радше пролунало, як наказ. Хай там як, Лотер не хотів гнівити короля.

— Що ж… Воля ваша, мій правителю… — видихнув судомно й приречено. — Якщо цей шлюб необхідний для блага королівства, то я…

— Задля миру, мій Лотере, задля миру і процвітання обох королівств! — вигукнув король, радіючи покорі впертого вояки. — Зрештою, навіть попри наявність законної дружини можеш і надалі втішатися з фаворитками, а у разі появи бастардів особисто даруватиму їм маєтки та дворянські титули! Звісно, бажано, щоб законна дружина подарувала спадкоємців, але… Як чоловік, я все розумію, — обличчя розпливлося в широкій посмішці. — Кохані жінка, дама серця, твої бажання… Навідуватися до апартаментів дружини можеш раз на місяць, а всі інші ночі… На твій власний розсуд, — навіть кивнув та підморгнув з неприхованим розумінням, проте Лотеру від того не легше. Наче щойно на душу поклали важку брилу, а цей невимовний тягар враз затьмарив недавню радість через омріяний титул. Отетерілий, розгублений вояка відчайдушно розривався між власними переконаннями та обов’язками перед королем. Не хотілося засмучувати, гнівити Його Величність.

— Кажете, Айрільґарда з роду Адвінських… — понуро протягнув, згадуючи дивне ім’я наразі незнайомої нареченої. — Ваша воля для мене свята, як і воля богів…

— Добре, що розумієш ситуацію, — задоволено кивнувши, король владним жестом покликав мовчазну служницю, щоб наповнила порожній келих вином.  

— А вона яка, та дівчина? Чи є її магічний портрет? — поцікавився насуплений Лотер, оскільки за допомогою артефакту візуалізації та простого заклинання можна відтворити зображення людини, або певної місцевості.

— На жаль, ардвандорці не надали артефакт, — холодно відрубав король, відводячи погляд. Чомусь така відповідь геть не сподобалася Лотеру. Наче пропонували «кота в мішку»…

— Але… Ваша Величносте, ви її хоч бачили? — нервово кліпаючи, чоловік з неприхованою цікавістю глипнув на короля. — Якщо так, чи можете описати? Вона вродлива?

— Особисто не бачив, але… — кахикнувши, Ельдар чомусь затнувся, геть це не властиво завше впевненому королю. — Ардвандорські посланці казали, що та дівчина не вельми вродлива… — нервово поправивши на голові вінець, за мить рішуче блимнув на Лотера сталевими очима. — Та якщо й так, не варто перейматися! Хоч яка в неї зовнішність, але ти й надалі житимеш, як раніше! Втішатимешся, з ким забажаєш, а до дружини можеш зрідка навідуватися. До речі, в тієї дівчини сильна магія землі... — звісно, така відповідь геть не порадувала вояку, він враз спохмурнів. Навіть король делікатно зазначив, що майбутня наречена не красуня, хоч і володіє потужною магією. Зрештою, Лотер крізь зуби погодився на шлюб. Вклонившись, квапливо залишив тронну залу, а Його Величність задумливо зиркав услід. Насправді бачив магічний портрет майбутньої нареченої Лотера, але не наважився показати. Як виявилося, та дівчина, відверто кажучи, потворна! Навіть і сам мимохіть скривився, коли споглядав її образ, але… Вона донька впливового ардвандорського маґ’ерла, який прагнув знайти для непривабливої кровиночки гідного нареченого. Натомість між королівствами встановлюватимуться перспективні ділові відносини, вигідна торгівля артефактами, рідкісними гірськими породами… Згода підданця Лотеріарґа на цей шлюб неабияк полегшить економічну ситуацію в Сальвенсґарді.