Глава 1

Зранку Жанна обережно відчинила двері своєї кімнати і тихо спустилася на перший поверх. Там на неї чекали батьки й молодший брат.

— Ну що, невдаха, ми за тобою, — розсміявся Навірій, але суворий погляд мами змусив його швидко замовкнути.

Сама Жанна відчувала ніяковість, немов весь світ дивиться на неї. Її кроки були важкими, серце калатало швидше, ніж зазвичай, а думки плуталися: «Як пояснити все? Як вони зрозуміють, що це не моя вина?»

Мама лише мовчки кивнула, намагаючись стримати хвилювання. Брат стояв злегка розгублений, але в його очах відбивалася цікавість і трішки страху.

Жанна глибоко вдихнула й рушила далі, відчуваючи, що сьогодні її світ змінився назавжди.

Тато тихо промовив:
— Ходімо, доню.

Мама шумно видихнула. Всі мовчкирушили до виходу, а тиша важко обтяжувала кроки. Жанна відчувала, як серце стискається: кожен крок віддаляв її від звичного життя, від кімнати, що стала домом на три роки.

Навірій тримав погляд під стелею, а його посмішка зникла зовсім. Жанна відчула, що настав момент, коли треба бути сильною, хоч всередині все тремтіло.

Вона йшла коридорами академії, відчуваючи, як кожен крок важкий. Тиша, що панувала після ранкового збору, здавалась гнітючою. Серце билося шалено, а думки плуталися: «Це ж неможливо… Мене ж відрахували… А дар… він більше не підкоряється».

На уроці з практичної магії всі студенти вже готувалися до завдання. Викладач суворо дивився на Жанну, ніби передчуваючи катастрофу.

— Добре, — почав він, — сьогодні ви відпрацьовуєте контроль над силою. Всі рівні повинні виконати закляття спокійно й обережно.

Жанна відчула, як всередині розгорається дивне тепло, якераніше майже не помічала. Рука тремтіла, перо закляття у повітрі здригалося. І раптом, без жодного попередження, енергія вибухнула:

Кольоровий спалах заповнив кімнату.

Книги й папери злетіли в повітря. Викладач схопився за стіл, студенти відскочили вбік.

Жанна застигла, відчуваючи повну неконтрольовану силу, яка виривалася зсередини. Серце билося шалено, а в голові звучав лише власний подих і несприйняття того, що сталося.

— Що… що це?! — голос викладача прозвучав ледь не як крик.

Жанна не могла відповісти. Вона зрозуміла лише одне: її дар більше не можна стримати, і за це академія вже не пробачить.

Після вибуху її відвели до темної аудиторії. Там уже чекала Рада викладачів. Голова Ради промовив:

— Жанна Селаріс, ваш дар некерований. Ви створили небезпеку. Рішення одноголосне: ви відраховані.

Слова прозвучали, мов удар блискавки. Жанна відчула, що її мрії зруйновані.

На виході її чекали родина: тато простягнув руку, мама тихо сказала:
— Все буде добре…

Навірій мовчки дивився в підлогу. Усі рушили до виходу. Жанна зрозуміла: світ, який вона знала, зруйнувався назавжди.