1.4

Разом з мамою та Наступницею на мене чекав і він – Дракон. 

Я вперше бачила імператора Аріана Арагорна Ернса так близько.Він подивився на мене так холодно, що я приструнилась. Бо пам'ятала слова батька зі снів: "дракони не мають відчути тебе сильною. Ти становиш для них найбільшу загрозу. Пам'ятай: ти – одна, та їх – більшість."

І я пам'ятала. Я не з лякливих, але боялася настільки сильно, що страх читався в погляді моїх очей. 

Він тоді ступив до нас з мамою настільки різко, що мене покрило сиротами. Мені страшно було зустрітися з ним поглядом. Боялася, що він проникне в мою свідомість і побачить все те, що зі мною сталося за останні пів дня. Благо, мама була на моїй стороні, прикривши мене собою. А він виявився не таким вже й страшним. 

В своїй людській іпостасі дивився на мене людськими очима і відчайдушно прохав так більше не робити. В мене мимохідь навіть закрався сумнів щодо його нещадної жорстокості. Однак, це був лише початок нашої з ним емоційної сутички.

В ту ніч мені наснився батько, але вперше він не розмовляв зі мною, бо то був лише сон. Мені його не вистачало. Хай хто б він не був, та його розповіді, повчання, сумні але усміхнені очі були для мене, як повітря. Я сумувала за ним тоді й сумую досі. "М'ґейлі" - чулося мені його вустами. Це слово було для мене святим. Особливим. Я повторювала ім'я свого роду, щоб бува не загубити з пам'яті. І пам'ятала, як на ньому запнувся велетень Тоґо, тоді, у землянці. Чого він назвав мене Аґіеррі, а не справжнім ім'ям роду, для мене було дивно. Та попри нерозуміння, дивна суміш дяки і полегшення була присутня.

Наступного ранку ми продовжили шлях до Даргена але вже верхи на Драконі. Політ над ланами, селищами, містечками, кривими широкими смугами зеленого різнобарв'я лісів та дзеркальних річок... Імперія була неосяжних розмірів. Це було вражаюче видовище, хоч і змушувало тремтіти від страху звалитися. І все таки, мені хотілося пробігти цими дивовижними просторами на своїх чотирьох...

В палаці по своєму вражала вишуканість та щедрість ілюзії, що прикрашали кожен закуток. Магія Ернсів була всюди: освітлення в кімнатах, декорації в коридорах та залах, доповнювалися різнобарв'ям вуличні пейзажі і дуже, дуже багато різноколірного світла на вулиці в темну пору доби. Маю підозри, що й Дарген не знав краси тієї темряви, що опускалася на землю після заходу сонця, адже ночами місто теж світилося не менш яскраво ніж за дня. 

У кабінеті Повелителя одразу в очі впала шафа з відтінками лахмітних древніх фоліантів, та навіть неозброєним оком було видно магію, яка їх охороняла. У свої п'ять років я вже вміла читати магічні тексти і, схоже, мою цікавість запримітив імператор. Мені довелося визнати та зізнатися хто насправді вчив мене читати магічні тексти. Я думала, що мене триматимуть подалі від усього де можна черпати інформацію, не допустять до навчань,  змусять ховатися в одязі малої служки знову, та виконувати різні дрібні доручення по величезному дому. Тобто палаці. Та, на своє щастя й вовчу радість, помилилася.

 Ще з перших хвилин перебування в цьому величному домі високошановного амбрі, мені всунули в руки книгу з замовляннями, яку я вивчила на пам'ять ще в першу ніч. Я очам своїм не повірила, адже цей прояв його доброти свідчив протилежне батьковим словам. А ще мені заборонялося працювати фізично. Я повинна була навчатися магії, філософії, цілительстві, історії та цифрам. Дух перехопило від великодушності лускатого. Вихід в місто навіть отримала, але у зазначений час і конкретні дні тижня. Також мені дозволялося вийти до моря, хай і в супроводі мами чи Наступниці, або її доньок – Маргарет та Крістіани.

Оскільки місто було вкутане пеленою невидимості, то й боятися нібито не було причин, однак мене все одно остерігалися втратити з поля зору...

Загалом життя в столиці передбачало бути насиченим та цікавим. Тоді я думала, що мені несказано пощастило. Однак я помилялася. Мною на повну користувалися! Навіть Наступниця Далі, котра обростала підлеглими, мов папороть чагарниками, користувалася магією дитини без найменшого докору сумління. 

Мої ранки дійсно проходили в навчанні з самим амбрі - Повелителем, Анною та ще кількома магами, одним з яких був Крак Дугран. Цей чаклун, завуальований цілительськими добрими справами, мені не подобався.  Він затівав щось неладне. Але я не знала як пояснити його дії, а тому - мовчала. Мовчала і спостерігала.

 Не знаю звідки у мене вистачало сили й розуму до сумирності та покірності.

 Після, у образі хутряного,  я гасала з Крістіаною. Вона давала мені те, що я потребувала: гру, обійми та змагання. Проте зараз маю підозри, що випробовували міць малого перевертня навіть на рівні гри, щупали з усіх сторін аби побачити глибше, взнати – більше. Та тоді я потребувала цього, як земля у засуху води. З Маргарет настільки вільною я не почувалася, але й та дівчина мене любила. Можливо навіть більше, якщо не дозволяла собі подібної вільності.

Після обідніх трапез, – які могли проходити будь-де, навіть в садовій альтанці, – я повинна була направлятися в покої Наступниці, куди мене проводила Марго. Там, разом з її молодшою донькою, я змушено поринала у сон, крізь який спостерігала за справами темної відьми на іншому материку – особистої ворогині Анни. Маргарет в цей час проникала у мою свідомість, аби бачити моїми очима. Навіть будучи на відстані у тисячі миль, мені було страшно. І страх цей передавався дівчині, проте вона відчайдушно мовчала. Лише скоса, інколи, співчутливо зиркала на мале полохливе дівча, яке прокидалося фізично вимучене й зовсім без настрою. 

Ці двогодинні спостереження тривали майже місяць. Аж поки мої очі не зіткнулися з проникливим поглядом чаклунки. Жах охопив мою душу. Я навіть відчула, як сахнулася цього Марго, та я мовби вклякла. Контакту з зором темної не могла розірвати доти, поки мене не вирвали зі сну фізично. В той момент я виразно відчула, як мене моя ж магія повертає у покої, до Наступниці. Для мене то було неймовірне відчуття швидкості у павутинній магії власної сили. Це зараз я розумію, що відьма дивилась не на мене. Вона не могла мене чути чи відчувати. Та моторошні чорні очі темної я ще довгий час бачила перед собою навіть за дня.