1.2

Спершу була війна з демонами. Коротка. Всього лиш одна доба. Завдяки Наступниці богині Далі.Та цього було достатньо аби кожен з нас зумів усвідомити свою найбільшу цінність. А потім був Дракон. Він мене виявив перш ніж я зуміла це усвідомити.

Назвати мене передбачливою було важко. Я, п'ятирічна дівчинка, не могла всидіти на місці і хвилини. Пам'ятаю, як у переддень тієї війни я вловила запах нехарактерний для цих місць, і дивний ледь примітний гул в повітрі. Штиняло з півночі і навіть південний вітер не зумів його розвіяти. Я тоді ще подумала, що це знову якийсь темний вертить зілля чи чим вони там люблять займатися вже, та ж ні – то демони ввалилися в світ який їм не належить.

В найжорстокіші години бою, я тінню снувала поміж воїнів в бажанні передбачити кінцевий результат всього цього хаосу, що жорстоко заволодівав нашими серцями. Тоді навіть чорномаги воювали на нашій стороні, не в нашій фортеці, але в інших точно. Північні бастіони, починаючи з північно-західного Ніасу, а далі Фьйорд, Тьєрдт, Льйоіс, Сіор і навіть північно-східний Схорд, прихистили всіх жителів навколишніх територій без вийнятку. Подейкували, що навіть з Альянсу половина темних стали на сторону Світла. Ніхто з них не очікував пролому міжсвітнього простору. Найсильніші світу сього - вогнедишні лускаті амбрі – дракони, людським словом, – ширяли в небі спалюючи жаданове поріддя, поки перевертні ризикували життям на землі. Мені варто було б в той час сховатися, перечекати доки все стихне, так ні ж бо, я продовжувала випробовувати долю. І я таки Її дістала.

Часткове видіння штовхнуло вперед до стайні, де от от мали з'явитися непрохані демони. Я чкурнула туди аби випередити неминучість, яка мала забрати життя одного сміливця, та й тут моя присутність виявилася марною. Та надто ризикованою для мене.

Чаклун з'явився з простору перед самим приходом дідьків. Коли останні перестрибнули мур, сутички між ними вже було не уникнути. Сам головнокомандувач явився майже слідом. Він вклад до долу трьох рогатих і повернувся до чаклуна, та краще б він цього не робив. Невідома зброя прошила чоловіка наскрізь. Тисячі тонких уламків хаотично стирчали з його тіла, а я невідривно дивилася і замість нього бачила себе.

Я виявилася б ціннішою для чаклуна, знав би він, що поруч М'ґейлі. Та він не відчув мене. На відміну від амбрі.

Вражена подіями, які відбувалися у мене на очах, я не відчула, як і не побачила, спостереження за собою. Та навіть дивлячись в самі драконячі очі, котрі уважно розглядали мене крізь простір, я не одразу второпала що бачу його! Він дивився на мене, дитину, і погляд його був сповнений подиву й жаги помсти. У всякому разі, саме ці емоції я розпізнала в очах лускатого в останню мить нашого короткого зорового контакту. Мене трусануло диким переляком, від усвідомлення що це – Дракон.

Новий страх затуманив мені розум, думки помутніли викинувши на поверхню останнє попередження від батька: "Стережися амбрі, дочко. Після слуг Морока, вони є першою загрозою для нас."

Я залишалась ніби непритомною при пам'яті, не бачачи геть нічого і нікого перед собою. Наче поринула у забуття, не покидаючи тіло. Такий жах охопив мене тоді. Залишок того дня, ніч та весь наступний ранок промайнули, як година життя. А на другий день по мене прийшли.

Це була Наступниця з тим самим воїном, головнокомандувачем, якого знищив темний. Саме вона повернула йому життя. Та мова зараз не про нього.

Маленька я стояла за зачиненими дверима своєї комірчини, інакше свою кімнату не назву, і крізь стіну спостерігала за маминим плачем. Вона вмовляла їх не забирати мене в неї. (Все, що ця жінка вміла робити – це плакати.) Тоді я й вирішила зробити так, як радив мені один вояка, зі світлими зеленими очима, – дати клятву Наступниці. А вона мені повинна була стати покровителькою та захисницею. 

Хіба маленька дівчинка, хай і з розумом перевертня з прадавнього роду М'ґейлі, змогла б передбачити майбутні події? У що її вплутає ця клятва!? Через що змусить пройти, прожити, хвилюватися, боятися!?. Якби мені тоді теперішні мої знання... Я б діяла значно обережніше. Та в минулому я була дитиною, і цим все сказано.

Наступниця пообіцяла мені захист - те чого я прагнула, та не повідала про плани, в які я входила як зброя у її руках. А я, довірливе вовченя, ощасливлена тісним зв'язком з самою принцесою, володаркою живих стихій, не бачила того, що затівається під моїм носом...