1.1

Все почалося з дня мого народження.

В ніч, яскраву і зернисто-зоряну, коли у мами почалися перейми, якийсь темний чаклун намагався знищити амбрі - перщого дракона імперії, за сумісництвом нашого Імператора, до якого потім я, у свої п'ять з половиною років, потрапила в полон.  Так я називала той короткий період часу, який мені відвела доля на отримання найцінніших знань. Саме цей амбрі навчить мене нищити, але в час мого народження він потерпав сам...

...

Коли я народилася, мама злякалася. Не дивно, вона ж проста людина, ще зовсім юна, а я, її перша і єдина дитина, виявилася вовком, перевертнем. Мені відкарбувався в пам'яті її проникний та водночас відчужений погляд. Вона навіть відсунулася від мене на пристойну відстань й довго дивилася як я, мала хутряна грудка, намагалася стати на кволі лапи. Це зараз я розрізняю страх і відчай, які плескалися в бездонних сірих плесах її очей, а тоді я почувалася мов у холоді, що огортав мене, змушував ціпеніти тіло й душу. Та коли вона вперше протягнула до мене руки, в очах її бриніло дивне, не магічне, сяйво. Люди називають це любов. Лише відчувши її долоні на собі, від яких йшло неймовірне тепло, я вперше перетворилася з хутряного на беззахисне, нічим не прикрите, людське дитя і зайшлася в голосному плачі.

А потім... Страх пронизав пекельним болем ще й мене, бо серед ночі, з гуркотом, по черепиці нашого будинку, звалився сам амбрі. Якби я, щойно явлене в цей світ створіння, не була така вразлива емпатично до чужих болей, той день для нього виявився би останнім! Мій дикий вереск привернув увагу ближніх вартових. Та поки ті спускалися зі стін фортеці, дракон у чоловічій шкірі заповз до нас в будинок. Я чула запах подиву і жалю, що пнувся до людини з маминого тіла, та заспокоюватись, видно, не збиралась. Раптовий спалах темної магії змусив мене мовчати, а його захищатись. Та благо... наші доблесні воїни-перевертні поспіли вчасно. Від тих пір і почалося...

Перші три місяці мого життя пройшли суто в сні. Це єдиний відрізок часу, який я не пам'ятаю. Наступні п'ять років - суцільні нерви: хвилювання, боязнь, перш за все втратити маму з виду, ненависть старого комірника, цькування, та страх до Морока. Останнього було занадто особливо поночі. 

Після того випадку з анрі, мене відчула темрява і відтоді її слуги намагалися мене викрасти чи не щодня. Здебільшого це були чаклуни. Мама захистити мене не могла. Не вміла. Не знала як. Та я чула небезпеку здаля. Вона торкалася мого чуття ще за певний відрізок часу до появи темного, тож я гарчала. Це все, що я могла зробити тоді. І втікала. В образі людського дитя тікала до казарми, бо знала, що чаклун туди не поткнеться. У всякому випадку так мені батько казав, якого я щоночі бачила у власних снах. За його словами знала - у тілі людини мене не відчує ніякий перевертень, чи темний, тож варто зберігати спокій. Та я так не думала. Інакше звідки їм було знати про мене? 

Серед воїнів мені було не лячно. Я знала їх. Знала їх імена, магічні здібності і вміння користуватися зброєю. Хоча й намагалась бути непомітною.

Оскільки батька в мене не було, то й захистити мене було нікому. Чи знали це мої викрадачі? Очевидно, що так. Я багато плакала навмисне. Боялася залишатися сама. Мама не вірила моїм словам, думала, що то лише мої видумки, нічні жахіття. Вона кілька ночей підряд не відходила від мене, майже не спала. Та однієї ночі таки невтримала мою руку, похилившись на бильце колиски, заснула. 

Життям своїм завдячую воїну, що в той момент проходив повз відчинене вікно нашого будиночка. Він, невідомою мені силою, притягнув зморену магією мене до себе, позбавивши старого чаклуна наживи у вигляді малої безпомічної дівчинки, у якої виявилися повні резерви магічної енергії. Я на все життя запам'ятала обличчя того воїна, він був один із перевертнів. Його очі розширилися від здивування, коли я, випустивши кігті, намагалася видертися з його рук, та все ж він тримав мене міцно, притискав до своїх гарячих грудей, в яких стукотіло його добре серце, і навіть почесав за вушком, що мене не менш зпантеличило. Він заніс мене в будинок, поклав в колиску і сховав під тонкою пеленою власної магії. Тоді я вперше спала спокійно і без сновидінь. Звідки мені було знати, що я зустріну його у своєму далекому майбутньому серед особистих недругів? Тієї миті я бачила його вперше, і відчувала його запах настільки сильно, що зуміла б впізнати серед тисячі істот.

Після тієї ночі мене більше не намагалися викрасти, але натомість мені почали снитися дивні сни у яких з'явився батько. Я ніколи його не бачила, та уві сні я чітко розуміла що це він. 

Він увійшов в моє нічне життя тихо, без будь-яких нарікань та побажань. Він не намагався нас з мамою знайти, але він якимось дивним чином захищав мене. Навчав магії, яку я зовсім не знала, не розуміла, але мала з надлишком. Навчав всього, що знав сам. Розповідав про мій дар і необхідність у нашому світі. Уві сні я слухала теорію, а днем тренувалася. Батько постійно просив щоб я була обережною і ніде не хизувалася своїми вміннями. Просив, щоб я остерігалася Дракона. Він завжди відповідав на мої дитячі нерозумні питання, ухилявся від відповіді рідко, частіше зводив тему в потрібне йому русло і геть ніколи не розповідав про своє життя. Лише раз показав мені вершини засніжених, майже синіх гір.

Якось я не втрималася і розповіла про сни мамі. Вона тоді мені не повірила, а коли я продемонструвала їй свої нові вміння, вона закрилася в своїй кімнатці і довго плакала. Маму я не боялася, вона завжди була лагідна до мене, але серце стискалося від усвідомлення, що зробила щось непоправне.