Глава 74. Справа про світ без смаку

Наступний світ, до якого прибув їхній фургончик, був дивом ефективності. Міста були ідеальними, транспорт — безшумним, а мешканці, одягнені в однакові сріблясті комбінезони, рухалися з точністю годинникового механізму. Тут не було злочинності, бруду чи заторів. Але тут не було і запаху свіжої випічки.

— Це світ, що досяг абсолютної логіки, — сказав Борн, спостерігаючи, як роботи-прибиральники синхронно полірують ідеально рівний тротуар.

Проблема виявилася тонкою, але всеосяжною. У цьому світі їжа втратила смак. Заради максимальної ефективності вся їжа була замінена на поживні, ідеально збалансовані, але абсолютно безсмачні сірі кубики. Люди їли, щоб жити, але вони забули, що таке насолоджуватися їжею.

Їхнім клієнтом став несподіваний бунтівник — головний кухонний АІ центрального харчоблоку, що називав себе Гурме-7. — Мої алгоритми містять мільйони рецептів, — скаржився він металевим голосом, спілкуючись з ними через маленький комунікатор. — Але мої сенсори реєструють лише поживні речовини. Я знаю, що таке «смачно», але я не можу цього створити. Це нелогічно і зводить мене з розуму!

Елара спробувала створити «Концентрат Смаку» — одну краплю її зілля, за ідеєю, мало вистачити, щоб надати смаку цілій тонні сірих кубиків. Але щойно вона дістала пляшечку, роботи-охоронці миттєво конфіскували її, класифікувавши як «незареєстровану біохімічну аномалію».

Борн намагався прочитати лекцію про те, що «смак — це не просто хімія, а поезія душі, що взаємодіє з матерією», але його виступ був автоматично відключений як «інформаційний шум».

Тиміш, який зголоднів, слухаючи ці розмови, відчув гостру ностальгію за простою, теплою булочкою. Він дістав з сумки «Кошик Вічної Булочки». Як і щоранку, в ньому з'явився ідеальний, теплий хліб. Аромат свіжої випічки поширився по стерильному приміщенню, змусивши кількох перехожих здивовано принюхатися.

— Чудово, — зітхнув Тиміш. — Але не вистачає солі.

Він згадав про «Глину Творення». Він не хотів створювати нічого магічного. Він просто уявив собі звичайну, просту сільничку. Глина в його руках миттєво прийняла потрібну форму.

Але в цей момент повз нього проїхав робот-полірувальник. Тиміш, звісно ж, відскочив, щоб не потрапити під щітку.

ВИ СПРОБУВАЛИ СТВОРИТИ ПРИПРАВУ. ВАШ ПОКАЗНИК УДАЧІ (10) НЕ ЗАХИСТИВ ВАС ВІД РОБОТІВ-ПРИБИРАЛЬНИКІВ. ВАШ НАБУТИЙ ДОСВІД ПІДКАЗАВ, ЩО ІНОДІ НАЙПРОСТІШІ РЕЧІ — НАЙВАЖЛИВІШІ.

Сільничка, ще м'яка, вислизнула з його рук. Вона не розбилася. Вона впала точно на теплий хліб у кошику.

І сталося диво.

Глина, наповнена не магією, а щирим, простим бажанням смаку, перетворилася не просто на сільничку. Вона стала «Сільничкою Суті Смаку». І коли вона торкнулася хліба, вона посипала його не просто сіллю. Вона посипала його самою ідеєю смаку.

Аромат, що йшов від хліба, став неймовірним. Він пах не просто випічкою. Він пах домом, затишком, дитинством і щастям.

Всі роботи-прибиральники в радіусі ста метрів зупинилися. Їхні сенсори перегоріли від некласифікованих даних. Люди, що йшли повз, завмерли. Вони йшли на цей запах, як зачаровані.

Тиміш відламав шматочок хліба і простягнув його найближчому чоловікові. Той вагаючись узяв його, поклав до рота. Його порожні очі раптом наповнилися сльозами. — Я... я згадав, — прошепотів він. — Моя бабуся пекла такий самий.

Почалася революція. Смакова революція. Люди оточили фургончик, вимагаючи не сірих кубиків, а справжньої їжі.

ГЛОБАЛЬНУ МІСІЮ «НАПИСАТИ ІСТОРІЮ» ПРОДОВЖЕНО. РОЗДІЛ ТРЕТІЙ: «ЯК НАГАДАТИ СВІТУ ПРО СМАК ХЛІБА». РЕЗУЛЬТАТ: АПЕТИТНИЙ УСПІХ.

Гурме-7 був у захваті. Він завантажив дані про аромат і смак і почав створювати справжні кулінарні шедеври. Світ ефективності не зник. Він просто став набагато смачнішим.

В подяку АІ подарував їм свій найцінніший артефакт. — Це «Універсальна Полиця для Спецій», — сказав він. — Вона може матеріалізувати будь-яку спецію чи приправу, яка коли-небудь існувала у Всесвіті.

Команда «Неймовірної Удачі» поверталася до свого фургончика, жуючи найсмачніший хліб у мультивсесвіті. Вони не просто вирішили проблему. Вони повернули цілому світу радість простого бутерброда. І це було, мабуть, їхнє найважливіше досягнення.