Глава 59. Справа про ліс, що перетворився на камінь

Повернення синього кольору надихнуло команду. «Полотно Світу» в їхній сумці заграло новими барвами, а вібрація в «Серці Магії» стала менш болісною, перетворившись на тихий, запитальний гул. Компас Істинної Потреби тепер вказував углиб континенту, до величезної темної плями на карті, де колись були Великі Праліси.

Політ на грифонах тривав багато днів. Вони бачили, як відроджене море живить річки, що несли синю воду вглиб земель. Але чим далі вони летіли, тим блідішою ставала земля. Трава рідшала, а дерева ставали поодинокими і хирлявими.

Нарешті вони побачили ліс. Але це був не ліс. Це був його кам'яний привид.

Величезні, могутні дерева стояли, як статуї, їхня кора перетворилася на сірий, потрісканий камінь. Листя, застигле на гілках, було схоже на попіл. Земля під ними була твердою і безплідною. Це був ліс, що забув, як рости.

Вони приземлилися в мертвій тиші. Не було ні співу птахів, ні шелесту листя. Тут вони зустріли мешканців лісу — маленьких, згорблених істот, схожих на дітей, зроблених із сірого каменю. Це були лісові духи, дріади, що втратили свої дерева і свою суть.

— Серце, — прошепотіла одна з них голосом, схожим на тертя каміння. — Серце Лісу, Великий Ясен, скам'янів. І його сон став нашим сном.

Вони привели команду до центру лісу. Там, посеред кам'яної галявини, стояло гігантське дерево, що повністю перетворилося на мармур. Його гілки були застиглими у вічному благанні до неба.

— Це найпотужніше закляття стазису, яке я коли-небудь бачила, — сказала Елара, торкаючись холодної кори. — Воно не зле. Воно просто... нескінченно сумне.

Вона спробувала використати «Есенцію Життя», але рідина просто стекла по каменю. Борн сів біля підніжжя дерева і спробував достукатися до його духу, але відчув лише холодну, непробивну порожнечу.

Тиміш стояв перед скам'янілим велетнем, і його серце стискалося від співчуття. Він згадав зелені ліси зі свого світу, згадав Родючий Гай. Він дістав з кишені «Перший Різець» маестро Лоренцо. Він не знав, навіщо. Він просто відчув потребу щось зробити, залишити хоч якийсь знак життя на цьому мертвому камені.

Він підійшов до стовбура і обережно торкнувся його різцем, намагаючись видряпати простий, маленький листочок.

Його рука, звісно ж, здригнулася. Різець зісковзнув.

ВИ СПРОБУВАЛИ ЗАЙНЯТИСЯ МИСТЕЦТВОМ. ВАШ ПОКАЗНИК УДАЧІ (10) НЕ ВПЛИНУВ НА РЕЗУЛЬТАТ. ВАШ НАБУТИЙ ДОСВІД ПІДКАЗАВ, ЩО ІНОДІ ПОТРІБНО ПРОСТО ДОВІРИТИСЯ ІНСТРУМЕНТУ.

Але різець, створений, щоб надавати ідеальну форму, не просто подряпав камінь. Він ковзнув по поверхні, знайшовши єдину, ледь помітну точку — крихітний виступ, схожий на бруньку, що скам'яніла тисячі років тому. Це було спляче серце дерева.

Різець вдарив у цю точку.

Пролунав не гуркіт, а тихий, мелодійний дзвін, наче тріснув кристал. Від точки удару по всьому дереву побігли тонкі, як павутинки, тріщини. Але з них сипався не пил. З них лилося м'яке, смарагдове світло.

Кам'яна кора почала обсипатися, як шкаралупа, оголюючи під собою живу, теплу кору справжнього дерева. Світло ставало все яскравішим, і ось уже весь ліс залила хвиля чистої, зеленої енергії життя.

Кам'яні дерева навколо здригнулися і почали оживати. Сірий колір поступався місцем сотням відтінків зеленого. Попелясте листя перетворювалося на живе, що радісно зашелестіло на вітрі. Лісові духи-статуї скинули з себе камінь, і їхня шкіра знову стала м'якою, а в очах з'явилися зелені іскри.

ГЛОБАЛЬНУ МІСІЮ «ВІДНОВИТИ БАЛАНС» ЧАСТКОВО ВИКОНАНО. КОЛІР ЗЕЛЕНИЙ ПОВЕРНУВСЯ У СВІТ. ЛІС ЗГАДАВ, ЯК ЖИТИ. В ПОДЯКУ ПРОБУДЖЕНИЙ ДУХ ЛІСУ ПОДАРУВАВ ВАМ «НАСІНИНУ ЖИТТЯ» — АРТЕФАКТ, ЩО МОЖЕ ОДИН РАЗ ПЕРЕТВОРИТИ БУДЬ-ЯКУ МЕРТВУ ЗЕМЛЮ НА РОДЮЧИЙ САД.

Елара дивилася на зелений, дихаючий ліс, на щасливих дріад, що танцювали навколо Великого Ясена. — Гаразд, — промовила вона, ховаючи свій блокнот. — Здається, деякі проблеми неможливо вирішити за гроші.

Борн поклав руку на теплу кору відродженого дерева. — Навіть найглибший сон не вічний. Іноді, щоб пробудити життя, потрібен лише один правильний дотик.

Тиміш стояв, оточений зеленню, і глибоко вдихав аромат живого лісу. Він не зробив нічого особливого. Він просто спробував. І цього виявилося достатньо.