Глава 54. Справа про пісню проти смутку

Вони стояли на вершині світу, перед обличчям ворога, зробленого з чистого смутку. Світло Великого Кристала ледь жевріло, і з кожною хвилиною в долині ставало темніше.

— Отже, — повільно промовила Елара, обходячи сіру павутину. — Вогонь її не бере. Сталь її не ріже. Вона нематеріальна. Як можна боротися з тим, чого неможливо торкнутися?

— Кожну темряву можна перемогти світлом, — сказав Борн. — Але наше світло, — він кивнув на кристал, — слабшає. Нам потрібне інше світло.

Вони виклали на кристалічну поверхню всі артефакти, які зібрали за час своїх пригод. Ключ від Усіх Дверей, Молоток Останнього Слова, Драконова Сльоза — усі вони були потужними, але марними проти цієї загрози.

Тиміш дивився на цю колекцію їхніх перемог. Його погляд зупинився на трьох, здавалося б, найнепрактичніших предметах: на маленькому, теплому яйці співочої сойки, на Диригентській Паличці Тиші і на іскрі «Серця Магії», що м'яко пульсувала в його долоні.

І раптом у його голові, наче шматочки головоломки, все склалося. Це була не випадкова здогадка. Це було розуміння. — Ми боремося не з тим, — тихо сказав він. Елара і Борн подивилися на нього. — Ця павутина харчується світлом і радістю, — продовжив Тиміш. — Вона перетворює їх на смуток. Що, якщо дати їй те, що вона не зможе «перетравити»? Щось настільки чисте і сильне, що воно її просто отруїть?

— І що ж це? — скептично запитала Елара. — Пісня, — відповів Тиміш. — Пісня співочої сойки. Легенда каже, що її спів може заспокоїти дракона. Можливо, він може і зцілити кристал.

План був божевільним, але в них не було інших. — Добре, — погодилася Елара. — Але як змусити яйце вилупитися саме зараз? І як зробити його спів достатньо гучним?

— Ми поєднаємо все, — сказав Тиміш, і його голос звучав напрочуд впевнено. — Борне, твоя сила і спокій нам знадобляться, щоб створити стабільне поле. Еларо, ти використаєш «Серце Магії», щоб посилити не зброю, а життя. А я... я спробую диригувати.

Вони стали навколо кристала. Борн увійшов у глибоку медитацію, і навколо них утворився ледь помітний щит спокою, що захищав від аури смутку. Елара взяла іскру «Серця Магії» і направила її енергію не на павутину, а на маленьке яйце в руках Тиміша.

Тиміш взяв у іншу руку Диригентську Паличку Тиші. Він згадав, як маестро Віваче керував оркестром. Він зробив глибокий вдих і змахнув паличкою.

Настала абсолютна тиша. Свист вітру, тріск кристала, навіть їхнє власне дихання — все зникло. На одну мить світ завмер.

Яйце в руці Тиміша, наповнене чистою магією, засяяло і тріснуло.

Тиміш опустив паличку.

Тишу розірвав звук. Це була не просто пісня. Це була сама суть гармонії. Чиста, дзвінка, сповнена радості нового життя і краси світу. Посилена магією, вона полинула над вершиною, пронизуючи саму тканину реальності.

Скорботна Павутина затремтіла. Вона ніколи не стикалася з чимось подібним. Вона могла поглинути смуток, апатію, навіть гнів. Але вона не могла поглинути чисту, безкорисливу радість. Це було для неї отрутою.

Сіра маса почала згортатися, тьмяніти. Вона шипіла, як вода на розпеченій пательні, і за кілька секунд розчинилася в повітрі, не залишивши по собі й сліду.

А Великий Сонячний Кристал, звільнений від свого мучителя, спалахнув. Він засяяв таким яскравим, теплим, життєдайним світлом, що розігнав усі хмари над горами.

ЕПІЧНЕ ЗАВДАННЯ «ЗАПАЛИТИ СОНЦЕ» ВИКОНАНО. ВИ ВИКОРИСТАЛИ НЕ СИЛУ, А МУДРІСТЬ, ПОЄДНАВШИ ВСІ НАБУТІ ЗНАННЯ ТА АРТЕФАКТИ. НОВИЙ ТИТУЛ КОМАНДИ: «ХРАНИТЕЛІ ГАРМОНІЇ».

Вони стояли на вершині, засліплені світлом. З яйця вилупилося крихітне пташеня, що сяяло, як маленька зірочка, і щасливо співало на долоні Тиміша.

Елара дивилася то на кристал, то на Тиміша. Вона не дістала блокнот. Вона просто посміхнулася. — Гаразд, — сказала вона. — Здається, ми офіційно перейшли з категорії «вирішувачів проблем» до категорії «творців див».

Борн поклав руку на плече Тиміша. — Ти знайшов свій шлях, друже. Не шлях удачі, а шлях серця.

Тиміш дивився на сонце, що поверталося в долину. Його пригода, що почалася з падіння з дерева, привела його на вершину світу. І він знав, що це ще не кінець. Це був лише початок.