Глава 37. Справа про гірку воду

Після успіху зі звіринцем, команда очікувала на заслужений відпочинок. Але в Перекотиполі проблеми ніколи не закінчувалися. Нова біда прийшла не з гуркотом чи криком, а з тихим, невдоволеним бурчанням усього міста. Вода. Вся вода в місті раптом стала неймовірно гіркою.

Від простого селянина до короля — всі страждали. Чай був огидним, суп — неїстівним, а спроба просто втамувати спрагу закінчувалася гримасою відрази.

Клієнтом став головний королівський сантехнік, гном на ім'я Бурбуль, чия борода була мокрою від постійних спроб з'ясувати причину. — Це катастрофа! — прохрипів він, викручуючи бороду. — Мої труби ідеальні! Жодних протікань, жодних домішок! Я перевірив усе! Це не отрута, не прокляття. Вода просто... образилася на нас!

Елара набрала склянку води з міського фонтану. Вона виглядала чистою, пахла свіжістю, але на смак була, як зілля відчаю. — Цікаво, — промовила вона. — Чиста, але гірка. Це суперечить законам алхімії.

— Можливо, вода, як дзеркало світу, відображає гіркоту невирішених конфліктів, що накопичилися в суспільстві, — припустив Борн.

— Або хтось просто помив у водосховищі брудні шкарпетки, — сказала Елара. — Треба йти до джерела.

Вони спустилися в підземні комунікації міста, до головного резервуара, висіченого в скелі. Це було величезне, гулке приміщення, наповнене кришталево чистою, але гіркою водою. Бурбуль вказав на трубу, з якої надходила вода. — Вона йде прямо з гірського джерела. Завжди була найчистішою в королівстві.

Тиміш, намагаючись роздивитися дно резервуара, підійшов до самого краю. Підлога була мокрою і слизькою. Він, звісно ж, послизнувся.

Щоб не впасти у воду, він у паніці схопився за єдине, що було поруч — великий, іржавий вентиль, що стирчав зі стіни і не рухався, здавалося, з часів заснування міста.

Під вагою Тиміша вентиль з пронизливим, скреготливим стогоном повільно повернувся.

ВИ СПРОБУВАЛИ ЗБЕРЕГТИ РІВНОВАГУ (КРИТИЧНИЙ ПРОВАЛ, ЩО ПРИЗВІВ ДО КРИТИЧНОГО УСПІХУ). АКТИВОВАНО ПАСИВНИЙ НАВИК «УДАЧА 999999+». ПЕРЕВІРКА СТАРОЇ САНТЕХНІЧНОЇ СИСТЕМИ...

Зі стіни поруч з головною трубою з гуркотом вирвався новий потік води. Він влився в резервуар, і вода в ньому заграла, закрутилася вихором.

— Що ти наробив! — закричав Бурбуль. — Це ж стара, резервна труба! Вона замурована вже п'ятсот років!

Але сталося диво. Гіркий присмак води почав зникати. За хвилину вода в резервуарі стала не просто чистою, а неймовірно смачною, солодкою і свіжою, наче гірський нектар.

ВИ ВИПАДКОВО ВІДКРИЛИ ДАВНІЙ МІНЕРАЛЬНИЙ АКВЕДУК. ЗАСНОВНИКИ МІСТА ЗБУДУВАЛИ ЙОГО, ЩОБ ЗМІШУВАТИ ОСНОВНУ ВОДУ З ВОДОЮ ЗІ СВЯТОГО ДЖЕРЕЛА, БАГАТОГО НА КОРИСНІ МІНЕРАЛИ. З ЧАСОМ ПРО НЬОГО ЗАБУЛИ. НЕДАВНО ОСНОВНЕ ДЖЕРЕЛО ПОЧАЛО ПРОХОДИТИ КРІЗЬ ЖИЛУ «ГІРКОГО КАМЕНЮ». ВИ ВІДНОВИЛИ ОРИГІНАЛЬНИЙ РЕЦЕПТ МІСЬКОЇ ВОДИ.

Гном Бурбуль тремтячими руками зачерпнув води і зробив ковток. Його очі розширилися від щастя. — Це... це смак мого дитинства! — прошепотів він. — Так смакувала вода, коли я був маленьким гномом! Ви не просто полагодили воду, ви повернули нам нашу спадщину!

Новина про дивовижне «зцілення» води миттєво розлетілася по місту. Люди вибігали на вулиці і пили воду з фонтанів, радіючи, як діти.

Елара набрала флягу нової, покращеної води. — Так, — промовила вона, дістаючи блокнот. — Новий бізнес. Ексклюзивна бутильована вода «Сльоза Тиміша». Ми будемо продавати її в пустельні королівства.

Борн дивився на потік чистої води. — Іноді, — сказав він, — щоб повернути втрачену солодкість, потрібно просто повернути старий, забутий вентиль. І згадати про своє коріння.