Глава 35. Справа про шлях спокійної сталі

Після низки неймовірних успіхів, у «Крамниці Чудес» настав ранок, коли вперше не було жодного клієнта. Елара з нудьгою перераховувала прибутки, Тиміш годував Гайовика крихтами, а Борн сидів у кутку, дивлячись на свою величезну сокиру з незвично сумним виразом обличчя.

— Борне, щось не так? — запитала Елара. — Ти виглядаєш так, наче Всесвіт дав тобі неправильну відповідь. — Я сам є проблемою, яку не можу вирішити, — тихо відповів велетень. — Багато років я шукаю останню сторінку трактату мого вчителя, «Шлях Спокійної Сталі». Без неї його вчення неповне. Вона була втрачена в битві багато років тому.

Це була перша проблема, яка змусила Елару розгубитися. — Але... ми не можемо знайти те, що не знаємо, де шукати.

Тиміш, який слухав їхню розмову, раптом подивився на стіл, де лежали їхні артефакти. — А що, як... — почав він і вказав спочатку на Компас Істинної Потреби, а потім на Ключ від Усіх Дверей. — Компас покаже, де воно, а ключ... відкриє.

План був настільки простим, що здавався геніальним. Елара поклала компас на долоню Борна. — Думай про сторінку, — наказала вона. — Думай про неї з усією силою своєї філософської душі.

Борн заплющив очі. Стрілка компаса затремтіла, покрутилася, а потім завмерла, впевнено вказуючи... на самого Борна. Точніше, на сокиру, що лежала на його колінах.

— На сокиру? — здивувалася Елара. — Ти впевнений, що не думав про бійку? — Я думав лише про шлях, — відповів Борн, з подивом дивлячись на свою зброю.

Він оглянув сокиру з усіх боків. Це була цільна, ідеально збалансована зброя, без жодного шва чи таємного відділення. — Тут нічого немає. Я ношу її двадцять років.

Тиміш, якому було цікаво, підійшов ближче, щоб роздивитися. Він нахилився над сокирою, але його нога зачепилася за ніжку стільця, на якому він сидів. Він почав падати вперед, прямо на гостре лезо.

У паніці він викинув уперед руки, щоб захиститися. В одній руці він несвідомо стискав «Перший Різець» маестро Лоренцо, який носив як талісман.

ВИ СПРОБУВАЛИ РОЗДИВИТИСЯ СОКИРУ (КРИТИЧНИЙ ПРОВАЛ, ЩО ПРИЗВІВ ДО КРИТИЧНОГО УСПІХУ). АКТИВОВАНО ПАСИВНИЙ НАВИК «УДАЧА 999999+». АНАЛІЗ ВЗАЄМОДІЇ АРТЕФАКТІВ...

Його рука, в якій був різець, вдарилася об руків'я сокири.

Пролунало тихе клацання.

Маленький різець, створений, щоб надавати каменю ідеальної форми, торкнувся руків'я в єдиній правильній точці. Металева пластина на торці руків'я, яка завжди здавалася простою прикрасою, безшумно від'їхала вбік, відкривши крихітну, ідеально вирізану порожнину.

Всередині, щільно скручений, лежав маленький шматочок пергаменту.

Борн тремтячими руками дістав сувій. Він розгорнув його. На пергаменті було написано лише одне речення: «Коли ти перестанеш шукати шлях зовні і знайдеш його всередині того, що завжди було з тобою, ти будешь готовий».

ВИ ВИПАДКОВО ВИРІШИЛИ БАГАТОРІЧНУ ПРОБЛЕМУ БОРНА. ПРИХОВАНИЙ КВЕСТ «ШЛЯХ СПОКІЙНОЇ СТАЛІ» ВИКОНАНО. БОРН ОТРИМАВ НОВИЙ НАВИК: «СПОКІЙНА ЛЮТЬ» (ПОТУЖНА БОЙОВА СТІЙКА, ЩО ПОЄДНУЄ МАКСИМАЛЬНУ АТАКУ З ІДЕАЛЬНИМ ЗАХИСТОМ). РЕПУТАЦІЯ КОМАНДИ ЗРОСЛА: +1000 (МАЙСТРИ ВНУТРІШНЬОГО МИРУ ТА ВИПАДКОВОЇ МОДИФІКАЦІЇ ЗБРОЇ).

Борн довго мовчав, дивлячись на пергамент. Потім він підняв очі, і в них була незвичайна ясність і спокій. — Він сховав відповідь у моїй власній зброї, — промовив він. — Щоб я знайшов її лише тоді, коли буду готовий. Або коли поруч опиниться дуже незграбний друг.

Він підвівся на ноги, і здавалося, що він став ще вищим і могутнішим. Він поклав свою величезну руку на плече Тиміша. — Дякую тобі, друже. Ти показав мені шлях.

Елара дивилася на все це з сумішшю роздратування і захоплення. — Чудово, — пробурмотіла вона. — Ми використали найпотужніший відмичку в світі, щоб відкрити те, що й так було відчинено. І все, що ми отримали — це філософський апгрейд для нашого воїна.

Але, дивлячись на спокійне і щасливе обличчя Борна, вона посміхнулася. — Гаразд, — визнала вона. — Це був непоганий день.