Глава 23. Справа про невеселого блазня

«Крамниця Чудес» стала найпопулярнішим місцем у Перекотиполі. Їхня репутація була настільки бездоганною, що клієнти почали приходити з проблемами, які не мали нічого спільного з матеріальним світом.

Одного разу до них завітав королівський блазень Фінкі. Зазвичай він був найвеселішою людиною в королівстві, але зараз його обличчя було таким похмурим, що могло б змагатися з дощовою хмарою. Дзвіночки на його ковпаку не дзвеніли, а сумно звисали.

— Я втратив її, — трагічно прошепотів він. — Що саме? — запитала Елара, готуючись до пошуків чергового артефакту. — Іскру! — вигукнув Фінкі. — Свою іскру! Мій гумор став пласким, як млинець. Мої жарти не смішать навіть мене самого. На вчорашньому бенкеті я розповів анекдот про лицаря і курку, і король... позіхнув! Якщо я не поверну свою іскру, мене замінять на менестреля, що співає сумних балад!

Елара розгубилася. Це була нова територія. — Ми не можемо створити гумор з нічого, — обережно сказала вона.

— Але ж ви створюєте дива! — благав блазень.

Борн, який саме читав книгу «Парадокси буття», підняв очі. — Сміх — це реакція на несподіване порушення логічних зв'язків. Можливо, твоя проблема не у відсутності іскри, а в надлишку передбачуваності.

— Тиміше, — зітхнула Елара. — Зроби що-небудь. Здивуй його.

Тиміш відчув на собі погляди, сповнені очікування. Він вирішив спробувати. Він згадав найдурніший жарт, який знав. — А... а хочете анекдот? — нервово почав він. — Чому курка перейшла дорогу?

Блазень Фінкі подивився на нього з виразом глибокого розчарування.

— Щоб... щоб... — Тиміш так хвилювався, що забув кінцівку. Він з панікою подивився на стіл, де стояла чорнильниця, яку Елара використовувала для своїх записів. — Щоб... вмочити перо в чорнило!

Настала мертва тиша. Жарт був настільки жахливим, що навіть цвіркуни замовкли.

Борн, який саме пив воду, від несподіванки пирхнув. Струмінь води вилетів у нього з рота і влучив точно в Голку Долі, що лежала на столі.

Вода, що контактувала з магічним артефактом, засяяла. Краплі розлетілися по кімнаті. Одна, найбільша, потрапила прямо в скляну кульку на кінчику блазенського ковпака Фінкі.

Кулька спалахнула яскравим, райдужним світлом. Дзвіночки на ковпаку раптом підскочили і почали шалено дзвеніти. Очі Фінкі розширилися, а потім він вибухнув нестримним, божевільним реготом.

Він почав жонглювати усім, що потрапляло під руку — чорнильницею, книгою Борна, гаманцем Елари. Він розповідав анекдоти без початку і кінця, які, тим не менш, були неймовірно смішними. Він танцював на столі, співаючи пісню про філософію оцту.

ЗАВДЯКИ ВАШОМУ «АНТИ-ЖАРТУ» (КРИТИЧНИЙ ПРОВАЛ, ЩО ПРИЗВІВ ДО КРИТИЧНОГО УСПІХУ), ВИ ЗАПУСТИЛИ ЛАНЦЮГ ПОДІЙ, ЩО ВІДНОВИВ ІСКРУ БЛАЗНЯ. МАГІЧНА ЕНЕРГІЯ «ГОЛКИ ДОЛІ», ПРОВЕДЕНА ЧЕРЕЗ ВОДУ, НЕ ПРОСТО ПОВЕРНУЛА ЙОМУ ГУМОР, А ТРАНСФОРМУВАЛА ЙОГО. БЛАЗЕНЬ ФІНКІ ОТРИМАВ НОВИЙ КЛАС: «БЛАЗЕНЬ ХАОСУ». ЙОГО ГУМОР ТЕПЕР НЕПЕРЕДБАЧУВАНИЙ, АБСУРДНИЙ І ЗАВЖДИ СМІШНИЙ.

Фінкі, нарешті заспокоївшись, вклонився їм. — Дякую! — вигукнув він. — Я ніколи не почувався таким живим! Я не знаю, як ви це зробили, але це було геніально!

Він кинув на стіл мішечок із золотом і, сміючись, вибіг з крамниці, залишивши після себе повний безлад і спантеличену команду.

Елара повільно підняла з підлоги свій блокнот. — Так, — промовила вона, дивлячись на Тиміша. — Новий напрямок бізнесу. Креативний консалтинг. Ми будемо лікувати творчі кризи.

Борн підняв свою книгу, з якої капало чорнило. — Хаос, — сказав він, — є істинним джерелом творення. Сьогодні ми це довели.

Тиміш лише червонів. Він не міг повірити, що найгірший жарт у його житті виявився найуспішнішим. Його удача продовжувала працювати найдивнішими і найнезбагненнішими шляхами.