Глава 21. Повітряний експрес та любовний лист

Ідея з грифонами не давала Еларі спокою. Вона перекреслила всі свої попередні бізнес-плани і на чистому аркуші пергаменту написала нову назву: «Небесний Експрес Неймовірної Удачі».

— Це геніально! — пояснювала вона своїм супутникам. — Швидкість, ексклюзивність, повна конфіденційність! Ми можемо доставляти що завгодно, куди завгодно, оминаючи всі дороги, варту і розбійників! Нам потрібен лише перший клієнт.

І клієнт знайшовся сам.

Наступного дня до їхньої крамниці, озираючись, зайшов молодий, блідий аристократ. Він був одягнений у дорогий, але трохи пом'ятий одяг, а в руках нервово м'яв капелюха. — Це ви... вирішуєте проблеми? — прошепотів він. — Ми — уособлення рішень, — відповів Борн, який саме медитував над картою таємних ходів. — Мені потрібно доставити лист, — сказав юнак, і його щоки залилися рум'янцем. — Дуже, дуже важливий лист. І дуже, дуже таємно.

Елара потерла руки. — Ви звернулися за адресою. Куди і кому?

— Леді Ізабеллі з роду Чорного Шипа, — видихнув аристократ. — А я — лорд Валентин із роду Срібної Троянди. Наші сім'ї ворогують уже триста років. Якщо мій лист перехоплять, почнеться війна. Або, що гірше, нас обох відправлять у монастирі.

Він поклав на стіл запечатаний конверт, що пахнув дорогими парфумами. — Я заплачу будь-які гроші.

— Гроші — це вторинне, — сказала Елара, хоча її очі вже підраховували прибуток. — Ми беремося за вашу справу. Доставка буде здійснена сьогодні вночі. Повітрям.

Лорд Валентин здивовано підняв брови, але сперечатися не став.

План був простий і, як завжди, авантюрний. Вони домовилися з Філіпом, який з радістю погодився допомогти. Він привів їх до Громокрила. Величний грифон саме доїдав кущ ромашок і дивився на них з королівською зневагою.

— Хто полетить? — запитав Філіп. — Наш найкращий фахівець з аномальних польотів, — впевнено заявила Елара, виштовхуючи вперед Тиміша.

Тиміш зблід. — Я? Але я боюся висоти! Я одного разу впав зі стільця і тиждень бачив кошмари!

— У тебе статус «Друг Грифонів», — невблаганно сказала Елара. — Він тебе послухається. Просто тримайся міцно і постарайся нічого не впустити. Особливо листа.

З важким серцем Тиміш, затиснувши в руці конверт, підійшов до грифона. Громокрил пирхнув, але потім вдихнув аромат удачі, що йшов від Тиміша, і раптом заспокоївся. Він навіть нахилив голову, дозволяючи почухати себе за вухом, чого, за словами Філіпа, не робив ніколи.

Тиміша посадили в спеціальне сідло. Він вчепився в нього так, що аж побіліли кісточки пальців. — Успіхів! — крикнула йо-му вслід Елара.

Громокрил змахнув могутніми крилами і злетів у нічне небо.

Політ був жахливим і прекрасним водночас. Місто з висоти здавалося картою, розшитою вогнями. Але Тиміш не міг насолоджуватися краєвидом. Його хитало, а вітер свистів у вухах.

Вони підлетіли до вежі замку Чорного Шипа. Згідно з планом, Тиміш мав просто скинути лист у вікно кімнати леді Ізабелли. Він обережно звільнив одну руку, тримаючи конверт.

І саме в цей момент у грифона засвербіло під крилом.

Він різко смикнувся в повітрі, щоб почухатися. Тиміша підкинуло в сідлі, і лист вислизнув з його пальців.

— НІ! — встиг лише подумати Тиміш, з жахом дивлячись, як дорогоцінний конверт летить униз, у темний, глибокий рів з водою навколо замку.

ВИ ПРОВАЛИЛИ ДІЮ «ВТРИМАТИ ЛИСТ». АКТИВОВАНО ПАСИВНИЙ НАВИК «УДАЧА 999999+». ПОШУК АЛЬТЕРНАТИВНИХ РІШЕНЬ...

Але лист не впав у воду.

Звідкись із темряви вилетіла велика жаба, яка саме полювала на нічних комах. Вона побачила білий прямокутник, що падав, прийняла його за гігантського метелика і в стрибку схопила його своїм довгим, липким язиком.

Приземлившись на берег, жаба спробувала проковтнути «здобич», але папір їй не сподобався. Вона з огидою виплюнула лист. Мокрий, трохи пом'ятий конверт впав на землю.

У цей момент з кущів вийшла служниця леді Ізабелли, яка таємно бігала на побачення до молодого стражника. Вона побачила дивний конверт, підняла його і, впізнавши герб роду Срібної Троянди, з переляку побігла до своєї пані.

Через п'ять хвилин у вікні вежі спалахнуло світло — умовний знак, що лист доставлено.

ЗАВДАННЯ «ДОСТАВИТИ ЛИСТ» ВИКОНАНО З КРИТИЧНИМ УСПІХОМ ЧЕРЕЗ НЕЙМОВІРНИЙ ЗБІГ ОБСТАВИН. КЛІЄНТ ЗАДОВОЛЕНИЙ. ВАША РЕПУТАЦІЯ ЯК НАЙДИВНІШОЇ, АЛЕ НАЙНАДІЙНІШОЇ СЛУЖБИ ДОСТАВКИ ЗМІЦНИЛАСЯ.

Коли Тиміш, зелений від хитавиці, повернувся на землю, його зустріли як героя. — Ти геній! — кричала Елара, розмахуючи мішечком із золотом від лорда Валентина. — Як ти це зробив? Жаба? Це ж геніально! Це ж треба було додуматися!

Тиміш нічого не відповів. Він просто був щасливий, що стоїть на твердій землі.

Борн поклав свою важку руку йому на плече. — Ти не просто доставляєш листи, Тиміше. Ти доставляєш долю. Хоч і дуже дивними шляхами.