Глава 3^3: Випробування: етап другий.

Наступним раундом було – гра. Ведучий розподілив гравців на дві великі команди: дівчат та хлопців. Завдання було таким – за мелодією вгадати відтворювану композицію. Хто більше – той виграв. Усі вишукались у довгу чергу і по черзі стали відгадувати + також потрібно швидше натиснути кнопку перед собою та надати повну назву пісні чи мелодії, та великим + буде, якщо назвуть автора або співака. До речі, це може бути не лише пісня.

Знову загадковий голос розпочав:

— Любі друзі! Розпочинаємо 2-гий раунд цієї великої гри. Вам потрібно вишукатись у чергу. Хлопці за синьою кнопкою, дівчата за рожевою відповідно. Так як вас багацько, то гра триватиме годину, але залежати буде від того, як швидко ви відгадуватимете. Правила гри такі: по черзі підходите до кнопки => вам вмикають музику => якщо знаєте => швидко тисність на кнопку НЕ ГАЙТЕ ЧАСУ! => називаєте повну назву почутого та бажано автора чи співака, композитора, тощо. Якщо ви все правильно назвали отримуєте 3 бали, якщо ні, то лише один бал, але переходить він супернику. Кожна мелодія => гравець змінюється. Якщо хтось знає відповідь біжить, відповідно, до своєї кнопки і тисне, і відповідає. Не забувайте — це командна гра. Бажаю усім удачі! Переможе сильніший!

Усі учасники підійшли, заграла перша музика. На диво, Розалія з перших нот зрозуміла що це і чимдуж побігла до кнопки. Все ж таки вона встигла і натиснула кнопку.

— Назва, автор — ваша відповідь?

Увесь зал завмер, очікуючи відповідь. Відповідь жоден із хлопців не знали вбо знали, але боялись помилитись.

— Симфонія № 40 Вольфгана Амадея Моцарта. — промовила швидко та без зупинок.

— Слухайте та дивіться на екран.

І враз на стіні, а то був екран, з'явилась відповідь.

Дівчина відповіла правильно. А це означає, що її команда має вже 3 бали.

— Наступна мелодія!

Почалась наступна мелодія — 3 ноти і кнопка дівчат горить. Цього разу хлопці вже почались злитись, адже цю мелодію знали усі.

— Ваша відповідь? — мовив голос.

— Турецький марш В. А. Моцарта! — відповіла дівчина.

— Відповідь на екрані!

Коли відповідь з'явилася, усі дівчата почали плескати в долоні. Вони вже мали 6 балів. Дівча розвернулось і, простягаючи іншим руку, давало по руці.

— Наступна мелодія! — голос порцшив галас у залі.

Мелодія ... Звучала доволі довго. Врешті-решт хлопці натиснули кнопку.

— Ваша відповідь?

— Ем... Ем... Симфонія №3 Бетховена. — відповів хлопчина.

— Дивіться на екран!

— Ура! Ура! Я правильно сказав! Нарешті ми маємо 3 бали. Ура! — радіючи і підстрибуючи, побіг хлопець у кінець черги. Дівчата теж раділи — хтось ж да мав сказати відповідь.

Так продовжувалось доаолі довго, хоч для учасників час швидко минув. Через хвилин зо 30 у дівчат було 39 балів, а у хлопців на 3 менше.

І знову голос сказав:

— Дорогі друзі! Я вражений! Ми майже закінчили, а пройшло всього лиш 30 хвилин!!! Залишилось вгадати 7 мелодій. А, отже, хто набере 60 — переможець! Продовжимо!

— Мелодія у студію!

Мелодія заграла і все знову почалось те саме. Хлопці наздоганяли суперниць. Ось вони (дівчата) помилились і рахунок майже рівний. Ще дві мелодії.. Одна...

Нарешті оголошення результатів.

— І так, у цьому незвичному 2-му раунді Великої гри учасники синьої команди набирають 58 балів. Учасники рожевої — 60! Ой, прошу вибачення, в учасників неба не 58 балів, а ... 59!

При оголошенні помилки всі знову позавмирали, але потім все ж зчинився галас. Через хвилини три галас вщух і голос знову мовив.

— Усім дякую! Ви неперевершені! Зараз відбудеться невелика перерва. Ви можете вийти навіть на вулицю, але хто вийде за огорожу університету — одразу позбавляється права на продовження свята. Перерва 20 хвилин! Слідкуйте за часом! До зустрічі!

Коли Розалія вийшла з приміщення, надворі було вже темно. У саду горіли лампочки, але не все було видно. На годиннику показувало вже 19:00. Тут їй зателефонували. Це були батьки. Вони розпитували, як там, що там. На всі запитання дівчина відповідала "все чудово" та "нормально". Коли втомилась — сказала: "Мамо, батьку, я вам потім зателефоную і все розкажу, а зараз вже маю йти! Цілую Вас!" — та вимкнула слухавку. Через хвилину задзвонив знову телефон. На сей раз це був номер. Діва підняло трубку:

— Алло, доброго вечора!

— Алло, Розалія?

— Так, це я!

— Це Леонор. Я сукню знайшла, але буду ближче до 10, бо маю справи. Нічого?!

— Не знаю. Нам ще не сказали про наступний раунд. Відчуваю, що сукня мені ще не знадобиться. Я почекаю.

— Добре, тоді до зустрічі!

— До зустрічі! — відповіла Розалія і пішла до зали.