Глава 3: Вступ, зародження професії.

Вступ виявився не таким легким, як здавалось на перший погляд. Хоч і Розалія впоралася із усіма завданнями на відмінно, але були деякі незрозумілості у перших 2-х. Та це не завадило їй отримати місце на факультеті ландшафтного дизайну.

Це була преша ступінь на здобуття прекрасної професії.

Так як університет знаходився далеченько від її дому, батьки вирішили відпустити її у гуртожиток, що надавався університетом.

Корпус для проживання ділився на 2 відділи.

Перший - житло для хлопців, а друге - для дівчат. Об'єднувало їх тільки хол для очікування та розподілу абітурієнтів та студентів.

Будівля на вигляд була досить нова, тому, звісно, все було прекрасним та справним. Хлопчачий гуртожиток теж мав свій колір, як і дівчачий. Хоч там і там використовувались пастельні кольори, але для розрізнювання були обрані стандартні: хлопці - голубий (ніжний), дівчата - ніжний рожевий.

Факультетів було багато, а отже місць у гуртожитку ще більше. Персонал, де проживали студенти, були спец-працівниками. Люди, що вміли швидко орієнтуватись у будь-яких неочікуваних ситуаціях. Також, що найбільше вразило дівчину - це взаємовідносини, як молоді до усіх, так і навпаки.

Так як заселялась у кімнату ввечері, не встигла все роздивитись, але як кажуть: "Ранок вечора мудріше", тому на цьому все.

Наступний день виявився неймовірно гарним та вражаючим. Вигляд із вікна якраз був на сад чи парк. Сонечко, що прокинулось, було яскравим та теплим, але надворі лиш почалась панувати Весна. Прокинулася дівчина швидко - це не було важко, адже вдома вона пізно лягала та рано прокидалась. Отже, режим життя допоміг їй у цьому. Вмивалась вона зранку виключно холодною ключевою водою, але тут такої не було, на жаль. ПІсля ранкового туалету був час на збори. Розклад Розалія вже знала. Склавши усе потрібне, вирушила назустріч професії. Перші три пари були довгими та нудними. Розалія споглядала на годинник в очікування перерви, але час ніби зупинився. Вона розуміла, що шлях не буде легким, а от була готова до різних викликів. Після пар була перерва і досить велика. Старші (так називали тих, хто провчився вже три роки і був на дорозі випуску), провели екскурсію по всій території. Сил у Розалії сьогодні чомусь було мало. Чи це все через відсутності джерельної води, чи їй здавалось, що все сон. Нарешті дочекалась останніх трьох пар. Вони були теж не дуже цікавими. Навіть викладачі говорили, що якби ця інформація не була б важливою, то вони б її і не давали. Як висновок — все настільки важливе, що стає аж цікаво. Вечір був настільки ж чудовим та прекрасним як ранок, але теж мав свої особливості.

Як і у всіх інших університетах тут була невелика вечірка для першокурсників. Кожен мав показати себе з іншої сторони. Хто не хотів, то тих примушували. От і Розалію примусили, але вона викрутилась.

Як саме => буде далі.