Епілог

Чарівниці прибули додому пізно і цілу ніч розповідали рідним про свої враження від подорожі найтаємничішим континентом у світі. Вони згадували найяскравіші моменти, найсмачніші страви та пригоди, які ледь не закінчилися погано для обох.

Звісно, частину цих оповідей Річард і Фофа вже чули, однак зазвичай мандрівниці були такими втомленими після чергової країни, що розповісти про все у них не було сил.

Тож почали розповідати з самого початку. Звісно, найкраще запам’яталися найяскравіші та найнебезпечніші пригоди. І неприємний випадок з яструбом над водопадами Ігуасу, і “дорога смерті” у Болівії, і екстремальний водій автобуса в Ріо-де-Жанейро, і бешкетники на канатній дорозі у Венесуелі. Згадали вони також і про родео Рупунуні в Гаяні, і про прудких мавпочок-крадійок в Еквадорі та Гвіані, і про небезпечну засмагу на найвищій пальмі в долині Кокора, і про дуель у Парагваї. А ще поділилися емоціями щодо подорожі пустелею Перу, затопленого німецького корабля в Суринамі, кайт-серфінг в Уругваї та звісно ж спілкування з кам’яними головами на острові Пасхи. Розповіді іноді переривалися емоційними вигуками Річарда та Фофи, які захоплено слухали про пригоди своїх улюблених дівчат.

Наступного ранку Натуся прокинулася пізно, але бабуся вже чаклувала на кухні. Сніданок виявився надзвичайно смачним. Ельвіра підсмажила бразильські тости з шинкою та сиром, заварила онучці парагвайський чай, а собі та Річарду колумбійську каву. Для білочки на тарілці лежали порізані фрукти: запоте, луло, куруба, мамонсільйо, учува та гуайава.

Після сніданку чарівниці вирішили піти у місцевий парк. Небо було безхмарним. Світило сонечко. Голуби у пошуках їжі літали поміж дерев, а декілька літніх пар, які прогулювалися алеями, кидали їм крихти хліба. 

Вулицями їздили машини. Дехто повертався з базару з повними пакетами в руках. А дехто вигулював четвероногих домашніх улюбленців.

На ігровому майданчику теж було гамірно та весело - діти грали у квача, вилазили на гірку та каталися на качелях. 

Скрізь було чути рідну мову. Як же приємно повернутися…

Чарівниці присіли на дерев’яну лавку і дивилися на своє рідне місто, ніби бачили його вперше. 

- А все таки правильно кажуть: в гостях добре, а вдома краще! - мовила Натуся, посміхаючись.

- Я теж так думаю, доню, - відповіла бабуся, обійнявши онучку за плечі.

А ви, мої любі читачі, як вважаєте?

Кінець

Дорогі читачі! Дякую, що дочитали книгу до кінця. Якщо сподобалася - буду вдячна за вподобайку та відгук! Це дуже мотивує! Тим паче, що це ще не кінець пригод наших з вами чарівниць. Наступні вже готуються. Так що, якщо Вам сподобалися попередні п'ять книг, ставайте моїми спостерігачами і слідкуйте за виходом новинок! До нових зустрічей!