Розділ 13. Заворожуючий Чилі

Чилійська подруга бабусі, Адріана, радо зустріла мандрівниць у своєму будинку в Андах.

Невеличка та затишна оселя була дерев’яною і дуже схожа на казкову. Різьблені вікна та двері, світла вітальня та кухня, де розміщувалися склянки та мішечки з різними травами. Горище, яке слугувало чарівниці спальнею, з антикварними меблями та книжковою полицею, на якій стояли літературні доробки різних епох. Все тут просто дихало магією.

- Як же у Вас гарно, Адріано! - захоплено мовила Натуся, оглядаючи все навколо.

- Та й краєвид просто заворожує! - підхопила бабуся. - Завжди мріяла, щоб з моїх вікон було видно вершечки гір…

- То переїжджайте сюди! - запропонувала Адріана. - Побудуємо вам хатинку поряд. Житимете й не тужитимете!

- Ми б залюбки, але довго вдалині від батьківщини бути не зможемо, - зітхнула Ельвіра. - Хто ж там без нас порядок наводитиме і баланс Добра та Зла триматиме?

- Розумію… - покачала головою чарівниця. - Просто тут хоч і гарно, та самотньо. З тих пір як мій Хосе пішов у інший світ, я собі місця не знаходжу…

- А як же діти, онуки? - запитала бабуся, побачивши сімейне фото у рамці. - Хіба вони тебе не навідують?

- Час від часу…  - зізналася та. - Але у них своє життя, тож часто приїжджати не можуть. 

- У Вас дуже гарна родина, Адріано, - мовила Натуся. Їй теж завжди хотілося мати велику сім’ю з безліччю родичів, а головне, щоб її батьки були поряд… По щоці побігла прозора сльозинка.

- Дякую, Наталіє! - посміхнулася чарівниця. - Щось ми всі розкисли, а ви ж у мене дорогі гості! І я таку програму придумала розважальну!

- Супер! - зраділа дівчинка. - Що там першим пунктом?

- Спочатку поп’ємо мого фірмового чаю мате з пальмовим медом та свіжеспеченим хлібом. Бо на голодний шлунок ми нікуди!

- Ми тільки ЗА! - гуртом вигукнули гості. 

- Тоді проходьте у вітальню, я там вже почала стіл накривати. Сідайте зручніше, а я зараз чай принесу і будемо снідати!

Чарівниці пройшли до затишної кімнати, що слугувала Адріані вітальнею та їдальнею. Біля стіни стояв дерев’яний стіл з білосніжною скатертиною, а на ньому стояло кілька баночок з медом та свіжий білий хліб. Однак доступ до цієї смакоти був перекритий маленькими захисниками.

Усюди були бджоли. Вони сиділи на столі, кружляли над медом, а їхнє загрозливе гудіння відвертало усі думки про те, щоб поласувати смачним сніданком.

- Не лякайтеся їх, - почулося за спиною. Адріана, що з’явилася у дверях, вже несла тацю з чаєм у заварнику та красивими фарфоровими чашками. - Це мій своєрідний захист від тварин. Ті люблять забиратися до моєї оселі без дозволу і красти щось зі столу. Тож я тут трішки бджілок начаклувала, але вони навіть жал справжніх не мають. То так, для антуражу!

- Дуже реалістично виглядають, подруго! - похвалила її бабуся. - Навіть я б так майстерно не зробила!

- Це все багаторічна практика та вимушені заходи, коли живеш одна в безлюдній гірській місцевості серед лісу та її мешканців. Десь у мене по двору має й ведмідь ходити.

- Теж несправжній? - поцікавилася Натуся.

- Та ні, якраз справжнісінький! Але я його приручила, так що він теж безпечний. Але кращого захисника дому варто й шукати!

- Бачу, ти тут все дуже розумно облаштувала! - мовила Ельвіра, п’ючи ароматний чай. - І сніданок дуже смачний.

- Ви сказали, що мед пальмовий? - перепитала дівчинка.

- Так, моя подруга робить його з соку пальм, - підтвердила Адріана.

- Дуже смачний! - похвалила Натуся. - Особливо з хлібом.

- Хліб - це вже моя робота! - усміхнулася чарівниця. - Обожнюю пекти. Ну що, трішки підкріпилися?

- Так, - відповіли гості.

- Тоді рушаємо в подорож. Перша зупинка - Патагонія та її мармурові печери.

Мандрувати вирішили через портал, адже дорога була не близькою. За декілька секунд усі троє опинилися у невеличкому містечку Пуерто Транкіло, що з іспанської перекладалося як “спокійний порт”. Назва повністю себе виправдовувала. Місто було маленьким та безтурботним, однак біля прокатів човнів та каяків все ж стояв гамір. Чарівниці вирішили орендувати човен і поплисти прямісінько до печер. Те, що відкрилося перед їхніми очима, перехоплювало подих.