Пролог

Жодну з частин цієї книги не можна копіювати, перекладати або відтворювати у будь-якій формі без письмового дозволу автора.

Натуся сиділа на підвіконні власної кімнати, вдивляючись у синє безхмарне небо. Яка дивна пора - канікули. Особливо весняні. Всього якихось дев’ять днів, але все одно можливість відпочити й насолодитися поверненням довгоочікуваного тепла. Правда, Весна в Україні цього року не спішила відбирати всі права у своєї сестриці Зими, а тому її прихід не дуже й відчувався.

На тротуарах ще де-не-де лежав напівталий сніг, прохолодне повітря прогрівалося дуже неохоче, а кількість похмурих днів значно перевищувала сонячні.

Сьогодні ж був саме такий, рідкісний сонячний день. Перший день весняних канікул та перший день, коли Натусі дійсно захотілося щось таке втнути. Щось заборонене. Магічне. Не вперше ж!

Звісно, бабуся б такої ініціативи онучки не оцінила, та і їхня домашня тваринка - білочка Фофа - навряд її підтримала. Вона вже не говорить про свого розсудливого дідуся, лорда Річарда, який прибув до них з 18 століття і весь час намагався прищепити Натусі манери справжньої леді. Куди там! Тринадцятирічна дівчинка з бурхливою вдачею і манери - речі несумісні.

Ні, сьогодні треба щось таки зробити. Щось грандіозне! Може скористатися чарівною пральною машиною та поподорожувати у часі? Погана ідея, за яку ще й покарання не забариться.

А може накритися ковдрою-невидимкою та політати містом? Теж недоречно. Все одно з бабусею вночі вулиці патрулюватимуть.

У Натусі забурчало в животі.

- Щось мені натщесерце погано думається, - мовила вона сама до себе і пішла на кухню. 

Там її вже чекав магічний посуд, який вилетів з шафок. Чайник, присвистуючи, сповіщав, що вода майже закипіла. А з духовки долинав запах духмяних свіжо спечених пиріжків з яблуками.

Коли на таці з’явилася чашка ароматного чаю, а тарілка наповнилася смаколиками, Натуся підхопила все це і почимчикувала до спальні. Там вона пройшла крізь стіну в магічний сад на фотошпалерах і сіла на одне з плетених крісел, поставивши тацю біля себе на столику.

Ароматний гарячий напій приємно обпікав горло, а пиріжки з яблуками швидко втамували голод.

- Ось тепер і подумати можна, - пережовуючи останній пухкенький пиріжечок, задоволено промовила Натуся.

Питання залишалось відкритим. Як плідно провести свої весняні канікули. З коридору долинули звуки. Бабуся з дідусем повернулися з Ради Старійшин. І не набридло їм щодня розв’язувати питання всесвітнього протистояння Добра і Зла? Це ж який тягар! Не хоче Натуся одного дня перебрати на себе обов’язки Старійшини. Але така її доля. Добрі чарівниці повинні оберігати людство і служити йому на благо. Так що нікуди від цього не дітися. Принаймні поки можна просто побути восьмикласницею з не зовсім ординарними здібностями.

- Натусю, ми прийшли! - пролунав голос бабусі. - Де ховаєшся? У нас для тебе сюрприз!

- Сюрпризи я люблю, - мовила дівчинка, виходячи зі стіни. - Розповідай!

- А тацю хто на кухню заноситиме? - з докором похитала головою Ельвіра.

- Посуд сам на місце повернеться, - махнула рукою онучка. - Та й де твій сюрприз??

- Спочатку - посуд!

З тону бабусі Натуся зрозуміла, що та налаштована серйозно. Вона повернулася до саду, захопила з собою тацю, і знову з’явилася у спальні.

- Це вже інша справа, - посміхнулася чарівниця. 

Вони пішли на кухню, минаючи Річарда, який вже вмостився біля телевізора і переглядав суботні новини.

- Як ти дивишся на те, щоб продуктивно провести весняні канікули? - запитала бабуся, і в її очах заблищали грайливі вогники.

- Не жартуєш??? - перепитала Натуся. - Так це ж те, про що я думала увесь ранок, поки вас з дідусем не було!!!

- Щось конкретне придумала, чи, як завжди, хотіла щось “протизаконне” втнути? - саркастичний тон Ельвіри натякав на те, як добре вона знала свою онучку.

- От постійно ти про мене лише найгірше думаєш, - червоніючи, пробурмотіла дівчинка.

- Ну-ну, - посміхнулася жінка. - Між тим, у мене дійсно з’явилася ідея, як нам з тобою провести твої канікули.

- І як же?

- А що, якщо ми з тобою відправимося у подорож?

- Кудись у минуле? - поцікавилася дівчинка.

- Та ні, занадто ризиковано! Ще щось випадково зачепимо чи змінимо… Ні, ні, ні. Подорож буде не в часі, а в просторі.

- Мені вже подобається! - дівчинка весело потерла руки. - Так куди ж полетимо?

- В Південну Америку! Моя подруга та могутня чарівниця Адріана запросила мене до себе в Чилі. Але я подумала, що буде весело та цікаво відвідати усі тринадцять країн цього континенту. Дізнаємося про їхні звичаї та традиції, покуштуємо традиційні страви, можливо, на якісь святкування попадемо. А щоб було ще цікавіше, можна відвідувати країни в алфавітному порядку, починаючи з Аргентини й закінчуючи Чилі. Таким чином, свою зустріч з подругою влаштую в останній день нашої мандрівки. Ну як тобі ідея?

- Я у захваті! - радо почала стрибати навколо бабусі онучка. - Але країн тринадцять, а у нас всього дев’ять днів до початку занять.