Без права на відмову.

Мої очі розширилися, коли божевільна Кейт витягнула мене з кафе, де я працювала. Запах ароматної кави загубився у прохолодному повітрі бентежного вечора.
— Яка, в біса, вечірка, Кейт? — знервовано й трохи роздратовано запитала я. — У мене два підробітки саме в суботу. До того ж до університету готуватись треба.
Я пояснила, а на її обличчі було написано, що мій тон звучав, як вичитування від батьків.

— Що? О нііі, подруго, — протягнула Кейт, хапаючи мене під лікоть. — Так справи не підуть. Захотіла все своє студентське життя просидіти на підробітках? Це посвята першокурсників, і ми на неї йдемо.
Тон подруги не залишав жодних шансів для заперечень.

Я не хотіла й думати про це. Мені потрібно було повертатись до роботи — перерва мала б тривати не більше ніж п’ятнадцять хвилин.
Я зітхнула й відклала цю розмову на вечір, отримавши тверду обіцянку що я не відмахнусь так легко.

Наші квартири були поряд — невеликі, однокімнатні, з порівняно пристойним ремонтом. Часто безсонні ночі ми проводили разом, звісно коли 23-річна Елізабет Брайн знаходила час для ночівлі вдома. 

Коли ж життя маленької Лізі перетворилося на ЦЕ? Одразу після повноліття. І триває воно досі — без особливих на зміни в найближчому майбутньому.

День був виснажливим. Вступ до університету забирав більшу половину думок в до того ж втомленій голові.

Ноги самі вели додому, нічне повітря змушувало вважати що літо надто холодне, а думки тримали голову гарячою. Звук відчиненого замка і от я вдома. Душ! Мені терміново потрібен душ і гаряча вода. 

я заходжу до ванної, скидаю з себе вже поношену чорну футболку і джинси, які купувала лиш тиждень тому. Я довго заощаджувала гроші на новий одяг, адже деякі речі, кілька разів зашиті, потребували негайної заміни. 

Бюстгальтер, за ним нижня білизна. заходжу у душ, не налаштовуючи воду, повертаю змішувач до червоної позначки і одразу відчуваю як всі думки стікають разом з паруючими краплями води.  Стою під душем на кілька хвилин довше ніж зазвичай. тоді виходжу, закутую не дуже приховані частини тіла за рушником і покидаю ванну.

Мої очі на мить звужуються на постаті що лежить в ліжку. тьмяне світло що відкидає місяць дає зрозуміти хто це і я несвідомо опускаю плечі.

— Кейт — промовляю я і підходжу ближче. — Чому світло не ввімкнула? 

У вас були ключі від квартир одна одної, для безпеки і крайніх випадків.

— То що, готова до вечірки? — хитро усміхнулась подруга, ти знала цю посмішку, вна означала що так легко я не втечу від цієї розмови. 

Привіт, любі читачі! Це моя перша книга, сподіваюсь вам сподобається! Якщо бачите помилки чи неточності, прошу пишіть про це! 

Приємного читання, далі тільки більше!