Глава 19:

Ранок*
Проснулася я від чудового запаху кави. Розплющивши очі я побачила як Андрій стоїть з кавою і панкейками.
-Добрий ранок, соня!- він усміхнувся і я теж.
-Добрий ранок, це для мене?
-Ну звичайно для тебе, сідай зручніше.

Ми поснідали і я вирішили піти та прикупити собі нового одягу.
-Мала, а ти куди?- спитав Андрій.
-Я маю ще справи
-Ну так давай я тебе відвезу.
-Та ні я сама- я його поцілувала в щоку і хотіла йти, але він схопив мене і розвернув до себе.
-І це все?- він надув губи. 
-Вечером може буде більше- я хитро усміхнулася і підмигнула йому.-Бувай, не скучай тут без мене.
-Папа, а стій-він схопив мене за руку- візьми мою кредитку, я ж розумію, що ти без роботи.
-Ти на щось натякаєш?
-Ні, ніякому разі. Я б тобі і так не дав би працювати!
-Чому це?!
-А навіщо? Я тебе можу обеспечити, і я хочу, щоб моя кохана дівчина не працювала- я цмокнула його в щоку та хотіла виходити- Ти картку свою не взяла!
-Взагалі то взяла!
-Я не про ту, що в твоїй сумці, а про ту що в моїх руках...
-Мені хватає на все, так що зараз це лишнє.
-Софія! Я сказав...- я взяла картку.
-Дякую- я йому посміхнулася і пішла.

Цією картою я не планувала користуватися, та я навіть паролю не знаю і тут Андрій напевно почув мої слова та скинув мені пароль, але це нічого не міняє...

Походивши 2 години по магазинах мій вибір впав на подерті джинси з високою посадкою, плаття чорне трикотажне яке йде по фігурі воно є більш повсякденне, та ніжно-голубе плаття воно є шифонове, зверху на брительках з вирізом спереду та ззаду, довжина міді і з розрізом на нозі ну воно виглядало дуже шикарно. Ще я купила 2 комплекта білизни. І білі кросівки, як на мене білий йде до всього та зайшовши в останній магазин я побачила шикарні туфлі такого ж кольору як те ніжно-голубе плаття.

Я зайшла поміряти та просто закохалася, але мені на них не хватить це так точно. Ну але вони такі ж красиві, може скористатися Андрієвою картою? Але ні, я ж казала, що не буду витрачати його гроші.

Я ще 10 хвилин роздумувала та не стрималася і пішла на касу. Все купивши я вийшла з ТЦ та поїхала на таксі додому.

***
Цілий тиждень не було нічого цікавого, прості будні в університеті і ось прийшла п'ятниця. Сьогодні я одягнула чорне плаття яке купила недавно та білі кроси. Макіяж я зробила легкий та випрямила волосся.

В університеті я побачила дуже налякану Віку і вирішила з нею поговорити.
-Давай поговоримо!
-Ох що? Згадала накінець то про мене ? А то раз і все....
-Я тебе і не забувала, просто ... Просто так було потрібно.
-Знаєш класно. Ти мене викинула зі свого життя, коли мені була потрібна твоя підтримка, а зараз так просто підходиш як нічого не сталося .
-Та не викидала я тебе зі свого життя- я вже перейшла на крик і тут в мене запаморочилося в голові, останнє що я чула це як Віка кликала на допомогу.

Прокинулася я в лікарні і біля мене стояла схвильована Віка, а поряд з нею Назар. І тут зайшов лікар.
-Прокинулася вже? От і чудово!
-Що зі мною? Коли я поїду додому?
-З вами все нормально, в вагітних таке часто трапляється.
-В вагітних?
-Ну так, а ви не знали? В вас термін 2 тижні.
-Назар і Віка можете вийти?
-Так, звичайно.
-Але мені завтра мали робити операцію через переохолодження в мене поки не може бути дітей.
-З вами все впорядку, ніякої операції вам не потрібно.- я заплакала від щастя, невже під своїм серцем я ношу частинку Андрія?
-А можна зробити узд?
-Звичайно!

Коли на моніторі висвітлилася маленька крапочка, лікар сказав що це моя дитинка. Я заплакала від щастя та попросила роздрукувати фото.

Я вийшла з палати і мене одразу обійняла Віка.
-Вітаю тебе!
-Дякую, чесно я в шоці...
-Коли будеш батькові говорити?
-Ну напевно сьогодні. Ви йдіть в машину, а я зараз підійду.
-Окей- вони двоє пішли, а я набрала номер Андрія.
-Ало коханий, привіт!
-Привіт мала!
-Давай сьогодні ввечері сходимо в ресторан?
-Ну добре, а який привід?
-Просто так, але забронюй столик на трьох.
-Добре золото, тоді до вечора! Я після пар заїду ще на роботу, а потім тебе заберу і ми поїдемо.
-Добре, папа 
-Папа

Коли я спустилася на перший поверх я купила тест. Я хочу якось красиво йому розказати, що він стане батьком.

По-дорозі ми заїхали в Андрієвій ресторан та я передала дещо офіціанту, і попросила це винести коли я скажу.

Коли я проїхала додому я весь час трималася за животик і посміхалася. Там, там моє маленьке чудо, я сама щаслива дівчина в світі.

Сьогодні я одягнула ніжно-голубе плаття з розрізом на нозі та взула підбори які купила минулого тижня в ТЦ. Макіяж я зробила вечірній, але в той час ніжний і зробила легкі локони. Сьогодні мій образ був дуже легкий та ніжний.

Коли мене побачив Андрій він був дуже здивований, що аж рот відкрив. Йому мій сьогоднішній наряд дуже сподобався.

-А хто третій?- запитав Андрій коли ми під'їзджали до ресторану.
-Давай нехай це буде для тебе сюрприз.

Ми зайшли та я ледь помітно кивнула офіціанту. Ми всіли за стіл та почали робити замовлення. Коли ми повечеряли, Андрій знову почав розпитувати:
-Ну де твій гість? Ми вже повечеряли, а його досі немає.

Тоді я кивнула і до нас підійшов офіціант.
Він передав конверт Андрію.
-А це від кого?-спитав Андрій у офіціанта.
-Не знаю, сказали вам передати
-Добре, можеш бути вільний.

Андрій почав розкривати конверт і витягнув аркуш на якому писали мої дані та мій термін вагітності та прикріплена фотографія, а  внизу підпис: P.s "Прошу вибачення за запізнення, в небі пробки. Буду через 9 місяців. Лелека". Тоді він витягнув мій тест на якому було дві полоски.
-Що це все означає?- я засміялася, він був такий здивований.
-Те, що через 9 місяців ти станеш батьком. Я вагітна!- він зразу обійняв мене, а тоді взяв на руки та почав кружляти.
-А операція? 
-Ну я ж вагітна, і все зі мною добре. Це лікар хотів розвести нас на гроші. Якщо б мені зробили операцію, плід би помер.
-Я його задушу власними руками!
-Все... Заспокойся, головне, що поряд з нами тепер наша кровинка- він поставив мені руку на живіт, а я свою руку на його, другою рукою він мене обійняв і ми стояли і милувалися закатом за панорамним вікном...