І нехай весь світ зачекає...

Глава 5:

Ми всі вийшли з клубу та почали розходитися.


-Я на машині- Андрій відчинив мені двері та я всіла в BWM 8 .


Ми рушили та він мені не давав скучати, весь час веселив .


-Приїхали 


Я вийшла з автомобіля і побачила, що ми в досить елітному районі міста. Ми піднялися ліфтом на 28 поверх, та зайшли в квартиру. Вона була дуже стильною та мінімалістичною. Я встала в вітальні біля панорамних вікон і затумувала подих , така краса.


-Я тобі дам свою футболку


-Дякую!


-Ходи я тобі твою спальну покажу- хух я хоча б з ним в різних кімнатах буду. 


-Ого - єдине, що я могла промовити.


-Подобається? - сказав з посмішкою Андрій.


-Дуже, кімната просто шикарна!- сказала з захопленням я


-Радий, що тобі сподобалося, якщо щось потрібно, звертайся!


-А в тебе є зарядка, бо моя була в сумці була.


-Так звичайно, зараз принесу.


Він приніс мені зарядку та я вирішила по інтернеті шукати собі роботу, 2 годинни не могла нічого знайти, як натрапила, що в нашому клубі потрібна офіціантка для VIP гостей. Мені це дуже підходить, бо робота вночі і я зможу ходити в університет, а з часом я переїду в власну квартиру, бо заробітня плата досить висока.

Сьогодні субота, тому я вирішила сходити в клуб і запитатися на рахунок роботи. 


-Доброго дня!


-Доброго, клуб відчиняється в 10 годинні.


-Я на рахунок роботи


-І ким ви хочете бути?


-Офіціанткою VIP залу.


-Ну тоді ходімо зі мною в кабінет.


Я вийшла з клубу і була дуже щасливою, адже мене взяли і завтра вночі мій перший робочий день. Звичайно працювати я буду тільки 4 години, бо 18 ще немає і тому я працюю з 22:00 до 02:00. 
В мене залишилися ще гроші тому я вирішила піти і купити собі нове плаття, завтра в мене особливий день.


-Ало Ань, привіт!
-Привіт!


-Давай через 20 хв зустрінемося біля ТЦ, я собі плаття хочу купити.


-Домовилися!

 

Ми походили по ТЦ і зайшли в один досить дорогий магазин, колись я могла собі позволити будь що, а зараз в мене ліміт.


-Соня, скоро в примірочну воно на тобі буде виглядати просто шикарно.- плаття було й справді вишукане, але мій ліміт...


Все таки я вирішила його приміряти, воно влягло мені по фігурі, пудрового кольору.
-Береш?- спитала в мене Аня


-Ні
-Чому?
-Ну воно трохи дороге 
-Ну тоді знімай і дай мені його, я на місце поставлю.
Я вийшла дуже засмученою і вирішила нічого не купляти. 
Я прийшла додому, але Андрія не було. Тому я почала готувати вечерю.
Вже вечір, але Андрія все не було тому я всіла подивитися фільм, а коли він прийде разом повечеряємо. 
Мій вибір фільму впав на "Після". Фільм я не додивилася, бо заснула.

Прокинулася я в своєму ліжку. Я відкрила очі, а вся кімната в гелевих шаріках, величезний букет червоних троянд та пакунок. Я встала та взяла букет в руки, який чудовий аромат, і в момент коли я нюхала квіти зайшов Андрій.

-З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ!- він підбіг та обняв мене.

-Дякую, мені так приємно!

-Ну що ж ти тепер в нас повнолітня!

-Навіть самій не віриться, що мені вже 18
.
-Ти подарунок вже відкривала?

-Ні

-Скоренько відкривай- сказав з посмішкою Андрій.

Я відкрила, а там лежала сумочка від Dolce & Gabbana.

-Дуже дякую, але такий дорогий подарок я не можу прийняти.

-Мені буде дуже неприємно якщо ти неприймеш цей подарок, я вибирав його 3 години.

-Вибач... - я не договорила, бо мене перебив Андрій

-Будь ласка нічого не говори, я ніколи подарки назад не забираю

-Дякую тобі! - я його обійняла і заплакала.

-Ну чого ти? Не плач- він посміхнувся.

-Дякую тобі за все.

Ах доречі забула сказати, що Аня мені вчора сумку повернула тому я можу хоча б себе в порядок привести. Я зробила локони та нюдовий макіяж, вуста намалювала ніжною помадою. Одягнула я поки джинси, але я зараз поїду до брата його немає бути вдома, і заберу туфлі та плаття .

-Тебе підвезти?

-Та ні, я ще просто маю деякий одяг забрати

-Ну так тим більше, тобі через все місто їхати, а потім ще й в університет.

-Ну якщо тобі неважко.

Ми приїхали до брата, і я вагалася, що робити йти чи ні. Ну але по ідеї пересікнутися ми не мали, тому я пішла.
Ключі в мене були, тому я відкрила двері і зайшла.

-Коханий ти щось забув?- почула я голос з кухні і зрозуміла, що це була Настя.

-Так забула, але не я, а ти! Бо будинок твій не тут, а за 100 км звідси. Заблудилася?

- А ти ?? Нам треба поговорити.

Я проігнорувала її слова і вирушила до своєї кімнати, одягнула я білу сукню та взула білі туфлі, на вулиці вже холодно тому накинула я пальто та прихопила подаровану Андрієм сумку.

Я вийшла з кімнати та збиралися йти, як до мене знову заговорила Настя.

-Нам треба поговорити заради твого брата!

-А в мене його немає, він зробив свій вибір- сказала я та зачинила вхідні двері.

-Ого, прекрасно виглядаєш - сказав до мене Андрій 
-Спасибі!
 

Ми приїхали до університету де мене вже чекала Аня.

-З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ!

-Дякую !- ми почали обійматися і тут мені Аня вручає подарунок.

-Тримай 
-А що там?

-Ну бери і дивися .

Я взяла в неї коробку і відкрила її, а там лежало те саме плаття.

-Ну воно ж таке дороге!

-Мені для тебе нічого не шкода!

-Як я тебе люблю - ми обійнялися та пішли в університет.

Ми заходили в аудиторію, як хтось мене схопив за руку. Це був Назар.

-Тобі з ним нормально жити?
-А тобі, що до того?

-Будь ласка живи в моїй вільній квартирі.

-Ти мені тільки для цього покликав? Тоді я піду!

-Ні, зачекай! З днем народження!

-Дякую!

-Візьми

Я взяла та відкрила коробочку, а там лежала золота цепочка з кулончиком в формі конька. Мені надзвичайно сподобалось, але я розуміла, що якщо я візьму цей подарок, то піддамся своїм почуттям.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше