Глава 3:

Але він мене зупинив.
-Ти будеш завтра про це шкодувати, бувай я вже піду - я дивлячись за його силуетом який пропадає, заснула.

Ранок*
Я проснулася через те що дуже голосно дзвинів будильник. Я відкрила очі і в мене почала розколюватися голова я пішла в душ і тоді почала згадувати, що було вчора. Це просто ужас і як мені тепер в очі Віці дивитися, але мені було так приємно як ніколи не було, оці метелики в мені там взагалі сказилися напевно. Невже я закохалася в хлопця найкращої подруги?? Добре, що сьогодні вихідний і я можу на одинці про це подумати. Я вирішила сходити в спортзал, а потім піти на манікюр.
Пів дня я провела в фітнес центрі та манікюрі, а на вечір я вирішила просто прогуляти містом. Я одягнула джинси та тепле худі, одягнула навушники та вийшла з під'їзду, і мені невідомий номер надіслав смс "виходити, я на тебе чекаю", я подумала, що можливо це був Назар, але ні...
-Діма? А ти тут, що робиш?
-Я хотів тебе запросити на каву, підеш зі мною?
-Ну йдемо, але давай візьмемо із собою і пройдемся нічним містом.
-Окей, але давай перше до мене зайдемо, бо мені треба переодягнутися, оскільки я тільки з тренування.
- А ти чим займаєшся?
-Футболом
Ми ще довго говорили, аж поки не зайшли до нього в будинок. Він нахилився до мене і поцілував мене, і почав лізти своїми руками мені під футболку та запихати руки в джинси.
-Я ще не готова- сказала я до нього, але він на це ніяк не зреагував.
Я захотіла вибігли з будинку, але він мене не відпустив тому я забігла у ванну кімнату і одразу почала писати Назару, бо брат би його зразу вбив, а більше я так добре тут нікого і незнаю. Я йому надіслала смс "приїдь будь ласка за мною , я в Діми він неадекватно поводиться" , але він нічого не відписав і я вже не знала, що робити, я почала сильно плакати, а Діма весь час гримав по дверях і казав, що зараз їх виб'є, якщо я не відчиню. Як тут я почула звук як хтось падає на землю я зразу зрозуміла, що це приїхав за мною Назар, але двері все таки побоялася відкривати.
-Соня!! Ти де??- кричав Назар 
Я відчинила двері та він зразу мене підбіг та обняв.
-Він з тобою ще нічого не встиг зробити?-спитав мене з надією Назар
-Нічого, їдемо будь ласка звідси
Він взяв мене за руку та вивів з того будинку та посадив мене в машину.
-Тебе додому відвезти?
-Ні, будь ласка тільки не туди.
Він кивнув та кудись мене почав везти, а мені було всеодно, я просто хотіла побути з ним на одинці. Він зупинився біля якоїсь багато поверхівки взяв в машині плед та ми вирушили всередину на саму гору. Я закрила очі та затамувавши подих, а потім через декілька хвилин відкрила та побачила, що ми на даху багатоповерхівки, де нас оточують 1000 зірок. Назар розстелив плед та ми влягли на нього, я положила свою голову йому на груди, а він мене обійняв, ми просто мовчали і милувалися зірками, я думала як було б класно якщо б він був моїм і з таки думками я і заснула.

Мені стало дуже холодно і я прокинулася та згадала, що було вчора. Але зараз я з людиною яка мені дуже симпатизує і схід сонця. Як це красиво...
-Подобається-перервав мої думки Назар
-Дуже
-Змерзла? - недочекавши відповіді, він зняв свою куртку та одягнув її на мене. Який в неї приємний аромат подумала я.
Ми ще так трохи посиділи і вирішили збиратися. Він мене підвіз додому і я вирішила йому за все подякувати.
-Дякую, що ти мене не залишив- сказала я та посміхнулася.
-Ніколи! Чуєш ніколи я б тебе не залишив, я поцілувала його в щоку та вийшла з машини.
Настрій в мене був чудовий, але я не знала що робити з цією закоханістю, а тим більше з Вікою. Я вирішила сходити в душ та подивитися фільм, бо завтра мені потрібно було йти до університету. Я включила свій розряджений телефон і в мене було 39 пропущених від Діми . Та 10 пропущених від брата, ого зараз когось серйозна розмова чекає.
-Де ти шлялася цілу ніч?-спитав у мене брат.
-А тобі, що до того? Я тут просто живу.
Він просто встав та пішов на вихід, вийшов з квартири та  гримнув дверима.

Я швидко побігла в свою кімнату та почала одягатися, сьогодні я вирішила одягнути плаття яке сидить на моїй фігурі, зробила легкий макіяж та локони і взула туфлі. Поки я йшла в університет я весь час думала, що мені робити з цим всім, я не можу так підло поступити з Вікою ця думка крутилася в моїй голові, аж поки я не дійшла до університету.
-Де ти пропадала весь час?-почула я поззаду себе голос Віки, я обернулася, а вона стола за руку з Назаром стало так неприємно.
-Просто себе погано почула - збрехала я.
-Можливо треба було тоді сьогодні, ще вдома залишитися? - запитав Назар
-Та мені вже набагато краще- сказала я і пішла до своєї аудиторії.

Всівши за свою парту, до мене знову заговорила Віка.
-Та, що з тобою???
-Я ж казала все нормально !- сказала злісно я

-Можна Соню на 5 хвилин?-спитав хтось стоячи за дверима.
-Молодий чоловік, давайте всі свої справи вирішуйте не на моїх парах 
-Ну будь ласка, це питання життя та смерті.
-Гаразд, тільки не довго
Я встала та вийшла і побачила там Діму. Я вже обернулася і хотіла зайти назад, як мене зупинив Діма.
-Вислухай мене, будь ласка
-Вислухати??? Ти серйозно? Ти мене вчора хотів згвалтувати, а зараз я тебе маю ще слухати
-Будь ласка дай мені 2 хвилини, я всерівно рано чи пізно змушу тебе вислухати.
-В тебе 2 хвилини, час пішов...- я повернулася від нього та просто дивилася у вікно. 
-Я перш ніж до тебе прийшов зайшов до знайомого з яким були великі проблеми, але він мене покликав "миритися" і я йому розказав, що зараз йду до дівчини і він вирішив запропонувати мені чай, я погодився, але чай мав дуже дивний смак і тоді я значенню цьому не віддав. Але зараз я зрозумів, що він мені підсипав наркотики і тому я так почав себе поводити. 
-І я маю тобі вірити? А якщо ти це просто придумав?...
-Повір це правда- я продовжувала дивитися в вікно як побачила, що Назар цілується з якоюсь дівчиною, гарячі сльози прокотилися по моїх щоках і я вирішила побігли в жіночу кімнату, але на 2 поверсі був ремонт тому потрібно було бігти на 1, як тут я побачила як він з нею заходить в середину і тримає її за талію, але побачивши мене він відсторонився від неї.
-Що сталося?-спитався він в мене, а я просто мовчала. -Це через Діму?- я побігла в туалет та закрилася в кабінці і почула голос Назара.
-Відчини будь ласка- а я просто закрила рот рукою і ридала. - але потім я вирішила, що він моїх  сліз не достойний, тому я взяла зеркальце та швидко витерла туш яка потекла, вирівняла тон та підмалювала вуста. 
Я просто вийшла та пройшла повз нього. Я ніколи більше в нього не закохаюся, тому мені потрібно знайти хлопця, щоб всі мої почуття до Назара зникли. Я вирішила , що мені ці почуття взагалі не потрібні, і тому я стану просто стєрвою, так можливо якщо я почну зустрічатися з хлопцем, але до нього в мене не буде почуттів це буде дуже низько, але таке життя... Можливо я буду відчувати, ті емоції, а можливо вже ніколи й не відчую... З Вікою я вирішила трішки припинити спілкування, бо буду часто пересікатися з Назаром.