Негідник

– «Часто тут буваєте?» – я присів біля милої, невисокої білявки, яка ловила мене своїм поглядом. Вона притисла руки до себе і злегка опустила очі, ніби соромлячись.

– «Не часто, а ти?» – усміхнулась вона. Усмішка була легкою, але в ній вже ховалася провокація.

– «Я буваю тут часто, але вперше бачу таку красуню», – промовив я, вживаючи свою стандартну фразу, яку повторюю кожної п’ятниці.

– «Я Міла, маркетолог», – вона простягла руку. Мій погляд зупинився на каблучці. Заміжня. Чудово. Саме те, що треба. Проведу з нею ніч. Вона не причепиться, якщо заміжня. Я ковтнув цю думку і промовчав.

– «Я Олег, фітнес-тренер».

– «О, а в якому залі можу тебе побачити?» – запитала вона, нахилившись трохи ближче.

– «Поки ні в якому. Недавно покинув свій зал. Треную клієнтів у них вдома».

Я ніколи не розповідаю про себе. Кажу тільки те, що жінки хочуть почути. Без подробиць.

• Гарна тату- вона показала на тату черепа на моїй руці зі словами Carpe Diem.

– «Живемо лише раз. Чи не так? Тому треба насолоджуватися. Потанцюємо?» – я злегка торкнувся її руки і відчув, як її тепло пробігло по мені. Ця крихітка вже палає. Буде легко заволодіти нею.

– «Поїдемо до мене?» – прошепотів я їй на вухо.

Вона зніяковіла, але я вже знав її бажання.

– «Може, коктейль для хоробрості?» – запропонував я, відходячи до бару.

Повернувшись, вона сама сказала: «Поїдемо до тебе». Її машина стояла біля бару – Range Rover. Жінка з грошима. Заміжня. Саме те, що треба.

Вона хотіла їхати сама, але дія підсипаного мною вже близько. Не хочу аварій, тому викликав таксі поруч і назвав адресу, щоб вона почула. Звісно, це була не моя справжня адреса.

В машині Міла вона виглядала одночасно збудженою і втомленою. Коли заплющила очі, я назвав таксисту іншу адресу. Приїхавши, допоміг їй піднятися сходами. Вночі, в такому стані, жінки майже завжди забувають, де були.

Зайшовши в квартиру, я посадив її на ліжко, а сам почав нишпорити в сумці. Потрібні документи: паспорт, права, карти. Мені треба знати все, щоб знайти її потім. Навіщо? Це на одну ніч. Але коли моя жертва заможна… завжди можна отримати трохи більше. Відео зустрічі надсилають чоловікам, і вони готові на все, аби його не побачили. Це не примус. Я не негідник. Легка таблетка – і жінка сама бажає близькості. Відео показує тільки зраду. І гроші. Швидкі гроші.

– «Олег», – почула я її голос. Вона прокинулась. Я не знайшов у сумці нічого – чорт… доведеться розпитувати.

– «Все добре?» – увійшов я зі склянкою води. «Ти швидко п’янієш».

– «Так… я не очікувала. Як ми тут опинилися? Це твоя квартира?» – Міла виглядала наївною, беззахисною.

– «Так. А ти де живеш?»

– «Ми… я…»

– «Я зрозумів. Ти заміжня», – перебив я. «Не хвилюйся. Мабуть, у вас погані стосунки, або він зраджує?» Скільки разів я говорив цю нісенітницю…

– «Так. Мій чоловік мене не кохає. Він зайнятий лише роботою. Взагалі не до мене. Він має рятувати світ. Свій народ».

– «Що ти маєш на увазі? Ким він працює?»

– «Політик».

Цікаво… Дружина політика зраджує йому, а він навіть шлюб не може врятувати.

– «Голодна. Закажемо піцу? Твоя адреса?»

– «Не треба, піца в морозильнику», – підскочив я. «Я розігрію, а ти розповідай про себе». У мене справді була їжа для «жінок». Я ж не негідник.

Я нахилився біля морозилки, щоб дістати піцу, аж раптом відчув дикий біль у потилиці, і в очах усе потемніло…

Відкривши очі, я зрозумів, що лежу на підлозі. Голова боліла нестерпно. Переді мною стояла Міла і двоє кремезних чоловіків. Один із них здався мені знайомим. За кілька секунд я зрозумів — це був водій таксі. Того самого таксі, яким ми приїхали сюди.

Я в дупі.

– «Чого ви хочете?» – почув я свій тремтячий голос.

Міла дивилась на мене без жодної тієї наївності, яку я бачив раніше. Холодно. Спокійно. Навіть з огидою.

– «Справедливості», – сказала вона.

– «То… це була підстава?» – прошепотів я.

– «Ти знаєш Лізу?» – спитала вона.

У мене стиснулося всередині.

– «Ліза була моєю найкращою подругою», – продовжила Міла. – «Ти її пам’ятаєш. Заміжня. Багатий чоловік. Відео. Шантаж».

Я мовчав.

– «Вона віддала тобі гроші», – голос Міли тремтів, але вона трималась. – «А ти все одно надіслав відео її чоловікові».

Один із громил підійшов ближче і вдарив мене ногою в бік. Я застогнав.

– «Її чоловік побачив це твоє відео», – продовжила Міла. – «І коли вона намагалася все пояснити… він почав її бив. До смерті».

У кімнаті стало глухо. Навіть біль на мить відійшов на другий план.