РОЗДІЛ 8

– Ти повинна бути чуйною, завжди відкритою для його пестощів і усміхненою, – продовжила настанови Чаррая. – Вродливою, привабливою і пристрасною!

– И-и-и…

А більше я нічого не повинна? Може, загавкати і приповзти на пузі з капцями в зубах?

Діва двома пальцями взяла мене за підборіддя і повернула голову спочатку в один бік, потім в інший.

– Та-а-ак, ну вихідний матеріал непоганий, щось зможемо зробити.

Щось?

– Гик! – Ель був солідарний з моїм обуренням, а може, просто десяте за рахунком насіння виявилося зайвим…

– Відмиємо, одягнемо, нафарбуємо, – добивала мене Чаррая. – Пара годин у купальні, у дбайливих руках наших майстринь з краси, і ти зможеш потіснити фавориток Емметта. Наорі не дарма намагалася тебе усунути.

– І навіщо мені це треба?

Я кусала губи і лютувала з кожним її наступним словом. Ось-ось, і закиплю наче чайничок на вогні!

– Влада, багатство? – підморгнула Чаррая. – Увага дракона дає безліч переваг.

Наприклад, як бажання вбивати конкуренток лише хтось замайорить перед носом.

– Не потребую, дякую.

Руда порадниця пирхнула – не повірила.

– Кожна діва мріє про прихильність голови роду і, якщо пощастить, народити йому спадкоємця.

– І ти? – примружилася я.

Як показала практика, в будинку дракона довіряти можна тільки собі. Ця Чаррая надто м'яко стелила, та й з'явилася вже якось дуже вчасно. Саме коли мені справжня допомога знадобилася.

– Я? – Вона вигнула брови, щиро здивувавшись, а потім голосно засміялася. – Я не така дурна, щоб повірити, що хоч на крихту можу сподобатися одному з Верроннів. Каїл від гаремних носа верне, а між мною та Емметтом немає тяжіння.

– Тяжіння? – Кого це колись зупиняло? – Ти могла б спробувати…

– Я краще служитиму матінці Врені, ніж безглуздо залізу туди, де мені нічого не світить, – відповіла Чаррая. – Я простий побутовий маг, Алішо, із посереднім даром. Завдяки заступництву пані, я заробила достатньо золота, щоб через кілька місяців піти з гарему і відкрити в місті свою агенцію з вирішення побутових завдань.

Значить, вона на службі у Врени? Ось чому Наорі перейнялася її загрозою з кристалом.

– У тебе великі шанси не лише виграти відбір, а й закріпитись у гаремі на місці фаворитки. Головне, коли настане потрібний момент, не варто тремтіти від страху і затискатися в куток, щоб дракон шукав тебе по кімнаті.

– А що, були такі, хто намагався врятуватися від драконячого кохання втечею? – Я схрестила пальці, невже не одна така?

– Жартуєш? – хмикнула руда. – У нас тут скоріше горлянку один одному перегризти готові за увагу одного з Верроннів, а ти кажеш «втеча»! Пф-ф!

Я закотила очі. Помилилася.

У будинку дракона всі діви мріють отримати владу і багатство через ліжко Верроннів. Передбачувано і... сумно.

– Але ти, я дивлюся, діва з перчиком. – Чаррая уважно оглянула мене з висоти свого зросту і видала: – Не дарма матінка Врена попередила мене не дати тобі наробити дурниць.

– М-м-м? – Я зробила найневинніше обличчя, на яке тільки була здатна.

Внутрішньо ж просто кипіла від обурення! І чому дракониця настільки розумною виявилася? Все вона бачить, все знає... Ще й на крок попереду мене постійно знаходиться. Невже зможе перешкодити моїм планам і доведеться підлаштовуватись під гаремне життя?

Бр-р!

– Фаворитки Емметта не подобаються його матінці. Нічого дивного – таке буває, – знизала плечима Чаррая.

Я ось цьому анітрохи не здивувалася. Врена – жінка з тим ще драконячим характером. Їй явно важко догодити, але й, як виявилося, ще важче впасти у немилість. Особливо якщо у її драконства на тебе виявилися якісь далекосяжні плани.

Цікаво, які?

Те, що сватає мене Емметту, – зрозуміло вже без слів, але... Навіщо їм я, якщо є цілий гарем спраглих щоб  зігріти дракону ліжко? Добровільно та з радістю.

– Мало того, що жодна не змогла подарувати роду Верроннів продовження, так ще й стали відверто нахабніти. Голова рідко буває вдома, але, дивна річ, майже кожного його візиту у гаремі трапляється небачене.

– Діви відмовляються задовольняти дракона?

– Не таке небачене, – хихикнула вона. – Варто Емметту покласти оком на якусь діву, як з тою стається нещастя. Довести причетність Наорі та Руоли ніяк не виходило, і мати Врена…

– Вирішила зловити їх на живця? – примружилася я. Щось мені підказувало, роль цього живця дісталася мені і була блискуче виконана.

Чаррая не стала викручуватися і робити з мене дурненьку своїми спробами згодувати чергову казку.

– Ти просто якось дуже вчасно нагодилась сюди. Ідеальний варіант, щоб притиснути хвости Наорі та Руолі. То вони як кішка з собакою живуть, бачити один одного не можуть, а тут, дивись, потоваришували! – Магічка похитала головою. – Тепер пані матиме серйозну нагоду вигнати їх з гарему. Однією кандидаткою обох фавориток прибрати! Ха!