РОЗДІЛ 4

«Тим, що він нахабний виродок!» – збиралася вигукнути я, але язик справді скрутився у вузлик.

– И-у-ед! – Вийшло за підсумком.

«Шлинда дракона! Об'їв мене і проти волі на відбір притяг!»

І це мені не вдалося сказати.

– Ел-ор-іл! – Вирвалося з рота.

Гномка з трольчихою одностайно насупилися.

– А якщо правду, Аліша? – суворо запитала Врена.

І коли тільки риси її обличчя встигли загостритися, а в очах з'явитися жадібний блиск?

«Так, а я хіба неправду?» – Подумки обурилася.

Неправильне якесь зілля правди, але довелося терпляче спробувати втретє:

– Я збирала лікарські трави, коли побачила дракона, – сказала я і ледве не розплакалася від полегшення.

Фух! Вже було подумала, що взагалі говорити розучилася!

Значить, потрібно просто бути акуратнішою у формулюваннях, викласти безпечні факти і не лаяти драконів на чому світ стоїть.

– Каїла? – Підібралася Ульфа.

– Так, він був поранений.

– Цікаво, – цокнула язиком Врена. – І куди ж він уляпався цього разу?

Це була не моя таємниця, і я ніяк не обіцяла її зберігати, тому…

– Чоловік коханки не вчасно повернувся, ось вони і зчепилися, – вгамувала жіночу цікавість я. – А мені довелося виходжувати вашого пана.

– Настільки серйозне поранення було? – насупилась трольчиха.

– Без грамотно наданої допомоги в найкоротший термін він не вижив би, – відповіла я, прислухаючись до язика, але він у вузлик не скручувався.

Врена різко стала блідо-салатового кольору, вчепилася за край столу і ледь не скришила дерево під пальцями.

– Казала ж йому, що всі ці любовні пригоди до добра не доведуть! – вичавила з себе трольчиха, її погляд взявся серпанком, наче думками жінка зараз була дуже далеко. – Краще б гарем утримував і як будь-який дракон, що поважає себе, жив спокійно, а не ліз у чужу родину. Але ж ні, він вільний від зобов'язань Верронн!

Я роззявила рота, спостерігаючи за гнівом Врени.

– Дракони охочі до забороненого, – простягла я, згадавши слова матінки Фіони.

– Не кажи про те, чого сама не знаєш! – гаркнула трольчиха, а потім різко повернула собі добропорядне обличчя. – Ти справді сирота з глибинки?

– Справді, – вичавила я, подумки підносячи молитви всім богам, щоб Врена не додумалася питати про моє походження.

– Ти збираєшся шкодити моїм драконам?

Це питання мене насторожило, впевненості, що впораюся з відповіддю, зовсім не було.

– Ні, – зірвалося тверде з моїх губ.

Навіть сама здивувалася такій правді! Як це ні? А помста?

Хоча… Я ж не збираюся вбивати, але якщо якийсь дракон потрапить під гарячу руку, це вже його особисті проблеми.

– Добре, – задоволено кивнула Врена. – То з чого б Каїлу так оригінально дякувати своїй рятівниці? Ти перший… подарунок, який він просить тримати в голоді та суворості.

Унікальне везіння!

– Образився за хвіст, – буркнула я. Обидві жінки розгублено дивилися на мене, і довелося пояснити: – За тимчасову чоловічу неспроможність через отруту.

І зілля правди не подіяло! Мені вдалося сховати свій обман.

Обличчя трольчихи і гномки витяглися, очі стали просто величезними.

– Каїл більше не здатний нікого віддраконити? – Уточнила Ульфа і витерла скупу сльозу, що вже готова була покотитися по її щоці. – А як же майбутні спадкоємці для родини Верронна?

– Схоже, цей обов'язок тепер повністю лежить на Емметті, – вирішила Врена, я ж не стала їх переконувати.

– Потім ваш Каїл силоміць забрав мене на відбір як подарунок братику.

– Що означає «силоміць»? – примружилася трольчиха. – Ти не подавала заявку?

– Ні.

У цей істинно доленосний момент Каїл увійшов на кухню і закляк від картини, що відкрилася йому.

– Хрусь-хрусь, – Ель продовжував насолоджуватися частуванням.

– Я ж сказав: годувати її, тільки якщо порадує гарною поведінкою! – обурився цей гад. Ні, не варто йому знати про неіснуючі проблеми з хвостом, нехай мучиться довше. – То ось так ти мене слухаєш?

– А я не зобов'язана тебе слухати, – виступила вперед трольчиха.

Врена раптом стала стрімко зменшуватися, здуватися в обсягах і змінювати колір. Буквально за хвилину навпроти дракона стояла красуня зі сталевим поглядом.

Жінка відвела з чола темний локон, що вибився з високої зачіски.

– Як і ти не мав права забирати діву на відбір без заявки!

Каїл раптом схилив голову, відвів погляд і ледве ніжкою не зашаркав!

– Вибачте, мамо.

– Підставив під удар репутацію сім'ї, а тепер вибачення просиш? – Невдоволено примружилася вона. – І що мені з тобою робити, Каїле?