Неформат?
Спогад
Ти знаєш, були моменти, коли зупинявся час,
Хоч в пам’яті є фрагменти та були вони для нас.
І було тоді надто тихо, неначе в країні снів,
Мабуть, мені таланило і добре це я розумів.
якось то було разом, без зайвих чужих порад,
І було усе одразу: шоу й емоцій парад.
І було це в кінець літа, а нам уявлялась весна,
Боявся я не зомліти, бо лишилась би одна.
А, може, ти пам’ятаєш поїздку у древній Львів,
Світлини ще зберігаєш, куди я тебе завів?
По вуличках середмістя блукали так наугад,
Нам шепотіло листя і цей старовинний град.
А потім, чомусь раптом, вечір і, так несподівано, ніч.
У цій романтичній втечі я зрозумів одну річ.
Душа волала й волає, й не чув я цього каяття,
Тепер достеменно знаю: хотів би на все життя
З тобою у спільних ідеях, будь-де, зупиняти час.
Ти, як казкова фея, чаруєш лише для нас.
Я хочу бачити очі, які творили дива.
Удень або серед ночі ти завжди така нова.
І була весна й прийде осінь - пора для дощу і жнив,
За руки тримаємось досі і досі вивчаємо Львів.
2015
Відредаговано: 17.08.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
