Це місто сотень й сотень ліхтарів,
Де сонце якось по-інакшому заходить,
Де обриси старих-старих домів
На тротуарах тихо хтось виводить.
А шепіт злив і призвуки вітрів
На нотах грають не таких, як всюди.
У місті сотень-сотень ліхтарів
Усе, що рухається, не спішить нікуди.
Тут навіть потяги, здавалося б, пливуть,
Все мчать й не поспішають прибувати.
А ліхтарі указують їм путь:
Комусь - у гості, а комусь - до хати.
А ось трамваї, що, здавалися б, старі,
Завзято роблять в місті викрутаси.
Лиш леви - львівські стражі-вартові,
Століттями не змінюють гримаси.
2005
Відредаговано: 17.08.2024