Ти не спиш, не засинаєш,
Ти кричиш, ти викрикаєш,
Так про тебе скаже лиш чужий.
А для мене ти співаєш,
Колискову витинаєш,
Так будуючи свою країну мрій.
Потім тихо замовкаєш,
Засинаєш і не знаєш,
Як за тебе там хвилюються батьки.
Ти сваритись полюбляєш,
Але ти не дошкуляєш,
Це лиш твої перші місяці роки.
А коли проснешся зранку,
Посміхнешся й до сніданку
В тата й мами розпочнеться гарний день.
Потім вже стартують мандри,
Відкриття у стилі кантрі
І нові сюжети для твоїх пісень.
Що не ріг - нова країна,
Що не метр - нова людина,
В цьому світі ще багато відкриттів.
Вже на ніжки хочеш встати,
Бігати, а то й стрибати,
Й за хвости тягати вуличних котів.
Але це все буде потім
І, хоч палець твій у роті,
Та у голові вже визріває план.
Як дістатись до газети
Чи стягнути ці предмети,
І умовно поділити пополам.
Ось така маленька Оля
І цікава в неї доля:
Доказати всім, що світ іще не спить.
Тільки дай їй трохи волі
Й не забудеш тої Олі,
Бо для неї загадкова кожна мить.
Знову вечір, час вже спати
Й час підгузники міняти,
Черговий протест і пісня перед сном.
Потім все враз затихає,
Оля з мамою дрімають,
Цвіркуни лиш не стихають за вікном.
2013
Відредаговано: 17.08.2024