Ти вбила музу, вбила її кроки,
Зробивши тим затемнення душі.
Спалила і розвіяла на усі боки,
І це робила ти удень, і уночі.
Ти вбила музу, вбила її слово,
Не давши шансу на останнє каяття.
Тебе діймала її ніжна мова,
Що дарувала істині життя.
Ти зупинила час у цьому світі,
Де паралельно рухалися ми.
Тепер чекаю я вже тої миті,
Коли ми станем не творцями, а людьми.
Ти вбила музу, мою ніжну музу,
З якою прагнув підкорити світ.
Тепер ти схожа на морську медузу,
Яка ніколи вже не здійметься в політ.
30.09.2008
Відредаговано: 17.08.2024