Тоді було чорне, а може, і біле.
Гортати світлини ще люди не вміли
Й портрети не брали у свої оселі,
І тільки для «неї» малювалось на скелі.
Тепер кольорове усе, і що далі?
Кругом довгоногі напудрені кралі,
А де ті герої, що їм оди співали?
Вони й досі самотньо малюють мурали.
Коли вже світлини, мабуть, затанцюють,
Кого тільки хочеш, тобі намалюють!
Самотній дивак із старим телескопом,
Із місяця тиждень не зводить він ока.
У кратері Ейткен так вправно та вміло,
Там щось ліпилось, там щось творилось.
І, лише при світлі якоїсь комети,
Всесвіт побачить космічні портрети.
І знову там чорне, і знову там біле,
І знову для «неї» щось робити хотілось.
У двох кольорах вся ідея картини,
За що я люблю чорно-білі світлини
23.06.2016
Відредаговано: 17.08.2024