У майбутньому археологія не зрозуміє нас,
Коли емоції й кохання – все по дроту.
Немов заставити звучати контрабас,
Як скрипка, що виконує найвищу ноту.
Але реалії у нас такі дивні:
Дзвінок – й одразу за клавіатуру.
Усе «онлайн», неначе у чудовім сні.
І я дивлюся на твою натуру.
Я хочу чути, бачити і відчувати подих твій.
Із першим й другим, ніби, все у нормі,
А як же дотик, подих - все це із добірки мрій.
Усе так нереально, хоча з тобою ми в чудовій формі.
Проблема спільна, під такою назвою як «Скайп».
Проблема дивна є, нова, незрозуміла.
Вона чарує, манить і ураз вбиває «кайф»,
В польоті почуттів обламуючи крила.
Настане новий день і час нових ідей,
І версії нові, як побороти технодиво.
Без ноутбука розпочнемо новий день,
У парку, де смакуєм свіже пиво.
А потім крок в автобус чи літак,
На потяг, врешті, пішки – і в дорогу.
Здолати «скайп», напевно, можна лише так
І лише в русі до мети є перемога…
P.S. Мій ворог – Скайп. Без нього я не можу.
Мій ворог - Інтернет з нулів і одиниць.
Чи зрозуміють нас в майбутньому, а, може,
Усе залишиться найбільшою із історичних таємниць.
03.10.2011
Відредаговано: 17.08.2024