Присвята Ших Г. Б
Ось так із скрипкою усе життя удвох.
Смичок і струни, мов чотири нитки.
Чотири виміри буття, які дав Бог,
Чотири пісні і чотири ритми.
З струною «соль» усе і почалось.
В руках відчув я шийку, гриф і деки.
Та не звучало у тій скрипці щось
І я десь був, мабуть, вже так далеко.
А зі струною «ре» я пробудивсь, ожив.
Бурхливих почуттів завирувало море,
І звуків скрипки ніжний перелив
Зламав застій, пітьму і навіть горе.
Я став здійматись зі струною «ля»
До горизонтів правди і науки.
У небутті пропало серце скрипаля,
В душі запанували мови звуки.
В четвертий вимір зі струною «мі»
Вернулась скрипка в образах і слові.
І серце скрипаля, що ожило в мені,
Диктує для душі рядки римові.
Такий ось дивний скрипка інструмент.
У когось у руках вона звучала.
Хай цю поезію сприйме, як комплімент,
Оскільки словом у душі так довго грала.
2005
.
Відредаговано: 17.08.2024