Давно – давно дивилась у вікно.
За склом без змін, усе старе «нічого».
І не подібні там події на кіно:
Будинки, сад, дерева і дорога.
Дерева, сад там у вікні. І дощ
Сюжети вимальовує в екрані.
Володар тих кінематичних площ
У твоєму відобразивсь зітханні.
Тому запрошуєш ти у своє вікно
Надати світу цьому руху й сили,
Неначе вибілене полотно,
Яким разом би сльози осушили.
І те вікно змінило враз екран:
З’явилось сонце, і з’явились люди.
І ти, здається, вже позбулась ран,
І вже повірили: надовго все це буде.
Змінити світ й програму у вікні,
Як бачиш, в твоїх силах режисера.
Лише скажи дощу і хмарам «ні»,
Сюжет – реальність, не придумана химера.
І знову ти запрошуєш в своє вікно.
Вже не актори ми за склом, а творча група,
Бо разом творимо нове кіно,
Старий сюжет - на смітникову купу!
2010-2011
Відредаговано: 17.08.2024