Я не занурююсь в поезію назовсім.
ЇЇ вживаю, як живучу смакоту.
Тому вірші в нотатниках є досі.
Мабуть, я ними розганяю самоту.
Я не пірнаю у римовані куплети
Із головою й до самого дна.
Боюсь побачити на дні одні скелети,
Їх суть і зміст, мабуть, поїла сивина.
Не претендую я і на найвищу хвилю,
Бо у душі – не поетичний серфінгіст.
Я краще подолаю свою милю,
Як той середньовічний куплетист.
Я не занурююсь в поезію назовсім.
І чи вартує там пірнати назавжди?
Адже довкола стільки спраглих, голих й босих
Без поетичної цілющої води…
2013
Відредаговано: 17.08.2024