Це є не жарт. Усе це справжня містика.
Згубився час, зникають лишні наміри.
І мариш й прагнеш у житті уміти так,
Щоб у душі її були подібні заміри.
Це вже не сон, а кадри із реальності.
Це не об’єкт, який ти ліпиш, створюєш.
Ідеш на перекір своїй ментальності ,
Ні з ким і ні про що не обговорюєш.
З туману почуттів до світла посмішок,
Із сірості буття до погляду тепла.
Яким важким є той єдиний крок,
Коли душа, що існувала, ожила .
2017
Відредаговано: 17.08.2024