48.

Хотілося сказати б, що я шокована. Але за останній час у цьому стані я була частіше, ніж за все своє життя. Тому я просто запитала:
– Але чому?
Натан знизив плечами:
– Не знаю. Ти сама прийшла.
– Але ж я налаштовувалася на Лелія.
– Значить не добре налаштувалася.
Він запнувся і дещо допитливо подивився на мене:
– А скажи мені, будь ласка, що ти взагалі в пеклі робиш?
«Сказала б я тобі, що я там роблю!», – простогнала я.
– Е… та нічого особливого.
Цікаво, брехати ангелу – тяжкий гріх?
Натан проникливо подивився в мої очі і я відчула, як у грудях розливається тепло. Він дивився просто в мою душу. Щось подібне я переживала з Лелієм. Але з поглядом ангела його не порівняти!
– Ти брешеш! – сказав він. А тоді задумався і додав. – Або, принаймні, не договорюєш до кінця.
Запитувати, звідки він знає, що я брешу, було безглуздо. За словами Лелія, ангели і демони володіють подібними здібностями. Відповідно, ангел також може читати думки.
– І не потрібно читати мої думки! – схрестивши руки на грудях, протестувала я.
– Я не вмію читати думок, – чесно зізнався Натан. – Я відчуваю енергетичні вібрації, які говорять про емоції людини.
Підійшовши до найближчої шафи, він відчинив її. Щось задзенькало і за мить ангел повернувся з двома келихами вина. Я хотіла розсміятися, але стрималася. В цьому вони справді подібні!.
– Будеш? – запитав він.
Думаю, що проходити все це ще раз не було потреби, тому я вирішила не драматизувати. Якщо я вже до демона звикла, то хіба до ангела не зможу?
– Дякую, – сказала я, беручи келих.
Натан махнув рукою в бік дивана і мені не потрібно було уточнювати, що він має на увазі. Ми присіли і він продовжив:
– Ну і навіщо ти подолати таку важку і далеку дорогу?
– Ееее…
Я хотіла придумати щось правдоподібніше, але не встигла навіть і помислити про це.
– І не думай брехати.
«Чортові ангели!»
– Мені потрібен Лелій.
– Ну так, логічно, – Натан відпив ще один ковток і відкинувся на дивані. – А навіщо він тобі потрібен?
«Блін-блін! Що сказати? Бо й справді, на що мені Лелій? Я надіялася, що він мені допоможе. А чи зможе він щось зробити!?
– Мені потрібна його допомога.
Почувши ці слова, Натан поперхнувся вином і почав задихатися. О Боже, ці дежав’ю мене вже дістали! Як і Женя, він також не вміє пити. Я довго не роздумувала і застосувала той же метод. Побила його по спині і Натан відкашлявся.
«Ху», – полегшено зітхнула я. До всього списку моїх смертних гріхів ще не вистачало ангела, який вдавився б з моєї вини.
– Допомога! – намагався прокричати Натан, але вийшло щось на зразок голосного хрипу. – Ти збожеволіла?
– Чому? – не зрозумівши, запитала я.
– Ти думаєш архидемон надасть тобі допомогу просто так!?
Я вже хотіла сказати, що Лелій не такий і нічого навзаєм вимагати не стане. Але мою увагу привернуло інше.
– Архидемон, – повторила я.  – Отже, ти знаєш Лелія?
Ангел подивився на мене так, ніби я запитала його, чи знає він про відмінності між раєм і пеклом.
– Звичайно ж, знаю! – викрикнув він, розвівши руками.
Як мені розповідав демон, вони час від часу тусуються разом. Тому уточнювати, де саме вони перетиналися, не було потреби.
– А звідки ти його знаєш? Це вже інше питання… – Натан наскрізь припечатав мене своїм спопеляюче-янгольським поглядом. Дивне поєднання: ніжності і суворості.
– Ну…, – протягнула я, не знаючи, що краще сказати насамперед. Але Натанів погляд ніби промовляв: «Я відчую, якщо ти збрешеш!», тому я вирішила розповісти все з початку:
– Одного разу він витягнув мене з мого сну, – обережно почала я.
– Ну-ну, таке він може! – підтвердив ангел. – А що далі?
– Це продовжувалось деякий час, а тоді я сама навчилася проникати в пекло.
Його очі вилізли з орбіт, тому, щоб не захлинутися вдруге, ангел вирішив відставити келих.
– Запитувати, чому Лелій так чинив, було б безглуздо. Знаю, що йому час від  часу буває нудно, – сказав він, і я зрозуміла, що вони добре знайомі. – Але навіщо тобі це було потрібно?
– Мені також інколи буває  нудно, – пожартувала я.
– Та ну?! – сказав ангел, замружившись, даючи мені зрозуміти, мовляв:  «Я знаю, що ти брешеш!»
– Ну.. – я почала мнутися. «..Що я йому скажу? Що приходила до Лелія, щоб отримати чергову дозу ейфорії!?..».
– Ну! – повторив він.
– Мені було дещо від нього потрібно.
– Ну!? – підганяв мене Натан.
– Мені потрібна була його енергія.
Ангел подивився на мене зацікавлено. І трохи здивовано, звісно ж.
– Гм.. – Натан раптом задумався. – Ніколи про таке не чув.
– Лелій також не чув.
Натан піднявся і попрямував до бару за наступною порцією спиртного. Зрозуміло, така інформація на тверезу голову не сприймається.
– Ну, і що ви там витворяли, – на ходу запитав він.
Якщо спочатку я мнулася, то зараз вже не було дороги назад. До того ж, він  може зрозуміти, чи я брешу.
– Я забирала від нього його енергію.
Від сказаного холодний піт пройняв мене. Тому я вирішила не тягнути і випалила все одним духом.
– Блін, цікаво! А ти, виявляється, не такий вже й безнадійний гість? – пожартував Натан.
Я фиркнула.
– Ну-ну. І що було далі?
Натан швидко підійшов. Забравши мій порожній келих, протягнув новий. Цього разу білого вина. Я відпила ковток і намагалась не думати, що на мене чекає після цієї янгольської розмови.
– А далі він валявся без свідомості, – прямо, відповіла.
Я отримувала надзвичайне задоволення, дивуючи і шокуючи демона. І думала, що більшого задоволення вже не отримаю.
Але, як це не звучало б дивно, я помилялася. Дивувати янгола – ще крутіше! Він дивився на мене так, що я буквально бачила, як в його голові крутяться шестерні. Він так сконцентрувався на своїх роздумах, що й не помітив, як келих з його руки нахилився й облив йому джинси.
– Чорт забирай! – викрикнув він, піднімаючись з дивана.
..М-да,  коли Лелій говорив, що всі наші знання і розуміння щодо потойбіччя, м’яко кажучи, викривлені, то я думала, що він просто вигороджує пекло. Але зараз Натан власною персоною доводить ці теорії. Я розсміялася, бо ніяк не могла стриматися.
– Що? – ображено запитував ангел, витираючи джинси серветкою. – Не смішно.
– Вибач, – гамуючи сміх, відповідала я. – Тепер розумію, чому Лелій говорив, що ангели досить імпульсивні.
– О! Ти навіть не уявляєш собі! – підморгнувши, прощебетав Натан.
Ну й ну! Спочатку скромняга-демон, а зараз – ангел, який фліртує. Чорт би забрав ці стереотипи!
Упоравшись із плямами, Натан повернувся до попередньої теми.
 ..«Зараза!!!»
– Як без свідомості!? –запитував він, знову присідаючи біля мене.
– Нормально, – відповідала я, не знаючи, як це йому пояснити. – Я відчувала, як його енергія – чиста і світла – вливається в мене.
– Чиста, світла? – запитав він. Здається, він задумався, чи я не зійшла із глузду. – Ти себе чуєш? У демона – чиста енергетика?!
– Що-що, а це я чітко відчувала, – емоційно відповіла я. – Вона заповнювала кожну клітину мого тіла. Знаєш? – я, задумавшись, намагалась згадати ті відчуття, – це ніби маленькі прозорі кристалики, як мозаїка складаються в тобі, заповнюючи вільні місця. А тоді вони збираються в цілісну матерію і вона стає саме тобою. Ти відчуваєш, що саме цього тобі й не вистачало все твоє життя. Ти прагнула цього, але ніде не могла знайти. Але зараз, коли вона в тобі, ти відчуваєш себе повноцінною.
– Мати рідна!!! – вигукнув ангел. – Звучить, як мольба про чергову дозу наркозалежного.
Натан посміхнувся, але якось насторожливо.
«В яблучко!» – подумала я, але він не дав мені відповісти.
– Напрошується запитання, звідки в демона з’явилася світла і чиста енергетика? – цілком серйозно, абсолютно без глузування, запитував він. Цікаво, навіщо ангелові це все?!..
– Не знаю…
– А що ти під час цього відчувала? – запитував ангел, пильно вдивляючись і водночас даючи зрозуміти, що збрехати мені не вдасться.
– Ну…, – здається, я почервоніла. ..Блін, ну, як я ангелу скажу, що відчувала хіть, щоб негайно ж витрахати демона.
– Ну.., – повторювала я, ще раз обдумуючи відповідь.
Зрозумівши, що саме я хочу сказати, Натан просвітлішав:
– Що, серйозно!? – захоплено запитував він, заповзаючи на диван з ногами. Коли він присунувся ближче, я підозріло подивилася на нього.
– Ей….! Я такого з ангелами робити не збираюся.
– Збожеволіла остаточно! – говорив він, не відхиляючись від теми. – Що серйозно – ти відчувала оргазм?
«О Боже! Ніколи не думала, що обговорюватиму такі речі з небесними створіннями. Цікаво, а це гріх?.. А то я за останній місяць щось, здається, перевищила ліміт у цій сфері діяльності!»
Ось тепер я і справді почервоніла, як пожежна машина.
– Загалом, так – приречено видихнула.
– Цікаво?.. І що було потім..?
– Я вже казала. Лелій відрубувався.
Натан заперечно похитав головою.
– Я не про нього! Що було з тобою?
– Відчувала прилив сил, енергії та натхнення. Коли його енергія наповнювала мене, я відчувала, що зможу все, що тільки забажаю, – замріявшись, я аж заплющилась. – Я створювала неперевершені…
– Картини, – закінчив Натан.
Я витріщилась на ангела. Ось тепер настала його черга дивувати мене. Так хотілося почути його пояснення, але жорстока реальність втрутилась у нашу розмову... Я відчула легенький вітерець.
– Чорт, Натане! – закричала я.
У мене була можливість попросити хоча б когось про допомогу. Але я витратила її на дебільні розмови про оргазми та демонів.
– Що відбувається? – почула я голос, який звучав уже надто далеко.