28.

Все відбувалося надто швидко, щоб щось зрозуміти. Але я дещо помітила. Цього разу я мимохіть бачила силуети людей, будинків. Це була не просто темрява.
Проте просто перед собою я не бачила нічого, крім мороку.
 Але я чітко відчувала, що останній пункт мого призначення – демон Лелій. Я відчувала його десь за цією темрявою. А ще я відчувала, що мене притягує до нього, наче магнітом. Чим ближче я наближалася до своєї мети, тим сильніше натягувалися ці ниточки.
І тут я буквально відчула, як мене засмоктує. Моє тіло продовжувало витати, але все ж таки я побачили силуети.
Картина почала проявлятися і я зрозуміла, що опинилася у великому кабінеті, в якому навколо овального столу стояло близько двадцяти крісел. Стін не було видно, адже вони були заставлені книжковими шафами. Здається, вікон теж не було, але освітлення, на диво, не бракувало.
Що мене насправді здивувало, то це те, що тут панував абсолютний порядок і спокій. Коли я придивися краще, побачила незнайомих мені нелюдів.
 Спочатку я помітила рудоволосого хлопця. Того самого Майкла, якому я розквасила носа.
Він стояв біля стіни, схрестивши руки на грудях й уважно слухав, киваючи кожному слову, яке до нього говорила низенька світловолоса дівчина.
На вигляд їй було не більше двадцяти. У чорній міні сукні конусної форми і в шкіряній курточці. А на ноги вона взула просто балетки.
 Блондинка говорила тільки до того хлопця, однак усі присутні також уважно її слухали. Їх було приблизно п’ятнадцять. Різного віку та статі. Всі вони перебували в різних частинах кімнати, але більшість сиділа за столом, занурившись у роботу.
Ті, хто сидів за столом, активно щось писали, пообкладавшись книжками, папками та канцелярією.
Дехто слухав і звіряв почуте з інформацією у документах. А ще біля книжкової шафи стояли два хлопці з дівчиною.
Вони про щось тихо шепталися, але, як я зрозуміла, вони також уважно прислухалися до розмови, яку вели між собою Майкл і блондинка. Та раптом я побачила того, кого я шукала.
В самому центрі сидів Лелій, який відкинувся на спинку крісла і схрестив руки над головою. Він захоплено стежив за розмовою і, здається, це його веселило.
 Задоволено і гордо він кивав на кожне слово блондинки. Був він одягнутий у темні класичні штани і червону сорочку з довгими рукавами. Його русяве волосся було зібране в низький кінський хвіст, але все ж таки невелике пасмо вибивалося і затуляло його обличчя.
 Побачивши Лелія, я відчула, що досягла цілі, і магнетизм вмить вивітрився.
По тілу пробіг холодок, мої ноги відчули тверду поверхню. Моє тіло матеріалізувалося і всі демонські погляди повернулися в мій бік.