1.

1.
Ааааа….. Я падаю в безодню. Страх  заполоняє кожну молекулу мого тіла. 
Дідько!
Все закінчується як і завжди – раптово та не очікувано.
Бачу демона. Красивого, сексуального…І незмінно демонічного. Акуратні чорні роги з легким відблиском золота тому підтвердження. Медові очі гіпнотизують, притягують. Пекельний засранець! 
Якого чорта ти хочеш!?
Він не бачить мене, але я точно знаю, що це його рук справа. Він хоче мене. Уже більше року кличе і чекає. Але не може. Так він думає. Хоча його я бачу кожної ночі.
– Маленька…, – белькоче сумно.
«Ну чого тобі треба!?» – кричу у відповідь, але він не чує, як і сотні разів до цього.
Різко вдихаю і прокидаюся. 
Щоранку наче виринаю з – під води.
Чортів ти демон! Як ти мене задовбав! Гори у пеклі. Не знаю хто ти такий, і чого хочеш від мене, але я вже тебе ненавиджу. Кожної ночі я бачу твою жахливо – сексуальну фізіономію і хочу розмазати її по чомусь твердому.
« Скільки можна!?» – кричу подумки, проводячи руками по обличчю.
Після смерті мого батька рік тому. І моєї коми. Я щоночі  в потойбіччі. Або я просто повільно втрачаю глузд. І звичайно ж про це ніхто не знає. Спочатку це були короткотривалі спалахи, картинки, чиїсь думки, слова, обличчя.
Проте згодом все почало прояснятися: спочатку я перебувала в раю, потім я опинялася в пеклі – і це все за версією мого мозку.
І ось, близько місяця назад, настав момент, коли я зрозуміла, що це не просто сон, чи марення після депресії. Оскільки, коли я була в пеклі, один з демонів дав мені ляпас.
« Бісовий пекельний виродок!» – не можу згадувати без емоцій.
Того разу я не бачила красунчика. Як я зрозуміла, він мене не кликав. Я чомусь сама матеріалізувалася посеред пекельної вакханалії.
 За звичкою почала бродити кам’яними коридорами. Зазирала в деякі кімнати. І раптом мене схопив вище ліктя демон із яскраво рудим волоссям.
Від несподіванки я завмерла і ошелешено переводила свій погляд з його довгих пальців, які лещатами стискали мою руку, на його сірі очі. Не могла повірити, що хтось нарешті побачив мене. Та мій шок із домішками радості тривав не довго.
– Ти хто така? – поцікавився, хмурячи брови. Від чого між ними утворилася складка.
І тільки я відкрила рота, щоб почати говорити, як цей рудий наче прислухався до своїх думок, кивнув і швидко виштовхав мене на коридор. 
Після чого гукнув якогось громилу, який маячив на горизонті, і штовхнув мене в його руки. Від несподіваної грубості я почала вирватися. 
– Ей!!!Зачекай!!! – кричала я услід рудому, проте він навіть не думав зупинятися.
Громила продовжував тягнути мене кудись. Паніка наростала, я продовжувала кричати.
І от, коли йому це набридло, він з розмаху дав мені ляпас. Від якого я прокинулася. Ще й як прокинулася. З моєї губи сочилася кров, а пів обличчя оніміло. 
Це був один єдиний випадок тісного контакту з демонами, чи ким би вони не були.
Голосно видихаю і підводжуся з ліжка. За вікном тільки починає світати. Вступні іспити не за горами. Потрібно готуватися.