Розділ 26

​Ми ледь встигли дійти до кухні, як повітря між нами стало густим і електричним. Смачний аромат піци, що стояла на столі, змішувався із запахом його парфумів, створюючи якийсь божевільний коктейль. Але Картер не збирався просто стояти й слухати тишу. Я відчула, як його руки на моїй талії напружилися, а погляд став темнішим, ніж нічне небо за склом.

Кожна клітинка мого тіла відгукувалася на його близькість, і я, затамувавши подих, прошепотіла:

​— Картере, ти ж так хотів цю піцу… Невже ти дозволиш їй просто охолонути?

​Він завмер на секунду, а потім наблизився до мого вуха, обпалюючи шкіру гарячим подихом.

​— Знаєш, — прохрипів він, і я відчула, як від вібрації його голосу по спині пробігли іскри, — піца справді пахне неймовірно. Але я не згадаю про її існування доти, доки не скуштую кожен сантиметр твоєї шкіри. І повір, Еммі, це займе значно більше часу, ніж вона буде залишатися гарячою.

Його руки миттєво перемістилися з моєї талії нижче, підхоплюючи під стегна, і я мимоволі зойкнула, коли Картер одним легким, але неймовірно впевненим рухом підняв мене в повітря.

​Він посадив мене на край мармурової стільниці, і контраст між крижаним каменем під моїми стегнами та жаром його долонь змусив мене здригнутися. Картер відразу ж подався вперед, втискаючись своїм тілом у моє і розводячи мої коліна, щоб стати між ними. Він не просто посадив мене — він привласнив цей простір, затиснувши мене між холодом мармуру та своїм розпеченим тілом.

​Його погляд тепер був на одному рівні з моїм — темний, важкий, сповнений такої рішучості, що в мене перехопило дихання. Тепер я була повністю в його владі. Картер не просто хотів мене — він хотів випалити з моєї пам’яті кожен стресовий день, кожну сльозу, яку я пролила через цей скандал.

Його поцілунки спускалися від підборіддя до шиї, стаючи все більш наполегливими та гарячими. Кожен рух його губ був обіцянкою. Він збирався підняти мені настрій так, як умів тільки він — доводячи до межі, де існує лише задоволення і його ім'я на моїх губах.

Я відчула холод мармурової стільниці спиною, коли він повільно почав відхиляти мене назад, нависаючи зверху всім своїм тренованим тілом.

— Мені потрібно, щоб ти забула про все, Еммі, — прошепотів він, розстібаючи гудзики моєї сорочки тремтячими від напруги пальцями. — Крім того, як сильно я тебе хочу. Прямо зараз. На цій кухні.

І коли його гарячі долоні торкнулися моєї шкіри, я зрозуміла, йому справді вдалося. Весь світ перестав існувати, згорівши у полум'ї, яке він розпалив у мені одним лише дотиком.

Я закинула голову назад, підставляючи шию під його обпалюючі поцілунки, і мої пальці міцно вплелися в його волосся, притягуючи ще ближче. Кожен рух його тіла, кожен хрипкий видих у мої губи був доказом того, що ми нарешті вільні. Це не було просто пристрастю — це було так, ніби ми вперше за довгі місяці нарешті змогли дихати на повні легені. У цій тиші, без зайвих очей і слів, він просто забирав мій біль, замінюючи його своїм теплом, і я нарешті відчувала, ми вдома. Ми в безпеці.

Картер діяв впевнено і владно, як справжній чемпіон, що звик брати своє в останню секунду вирішальної гри, але в кожному його русі була та неймовірна, майже нестерпна ніжність, на яку він був здатний лише зі мною.

Він опустився на коліна між моїми ногами, не розриваючи зорового контакту ні на секунду. Я сиділа на краю стільниці, відчуваючи, як моє дихання стає рваним, а серце б'ється десь у горлі. Світло від витяжки м’яко окреслювало його широкі плечі, коли він обережно розвів мої коліна в сторони.

​— Картере… — видихнула я, мимоволі стискаючи пальцями край мармуру.

​— Тсс, — він підняв погляд, і в його очах я побачила щось темне, первісне і водночас безмежно віддане. — Я ж сказав, Еммі. Сьогодні я дбаю про те, щоб ти забула, як дихати. Я хочу відчути як ти тремтиш від задоволення. 

​Його гарячі долоні повільно ковзнули вгору по моїх стегнах, залишаючи за собою слід, що палав. Коли він наблизився, я відчула його обпалюючий подих на своїй шкірі, і мої пальці самі собою відчайдушно впилися в його волосся, шукаючи опори.

​— Ти впевнений, що піца може почекати? — прошепотіла я, намагаючись втриматися в реальності, хоча земля вже йшла з-під ніг.

​— До біса піцу, — хрипко відгукнувся він, і в його очах спалахнуло щось таке голодне й первісне, що в мене перехопило дихання. — Зараз я хочу куштувати тільки тебе.

У наступну мить його губи торкнулися мене — впевнено, волого й нестерпно гаряче. Я скрикнула, вигинаючись у його руках, і цей звук відбився від стін порожньої кухні, гублячись у шумі озера за вікном. Картер діяв повільно, смакуючи кожну мить. Він наче вивчав мене на дотик, намагаючись випалити в пам’яті кожен мій стогін і кожну реакцію на його губи. Він знав кожну мою слабку точку, кожен міліметр, який змушував мене втрачати контроль.

Він подався вперед, сильніше розводячи мої коліна й притискаючись обличчям до самого центру мого бажання. Його язик почав вимальовувати повільні, зводячи з розуму кола, чергуючи м’які ласки з більш наполегливими, вологими поштовхами. Це було схоже на вишукане катування, він знав, як сильно я цього хочу, але навмисно не поспішав, змушуючи мене благати про більше кожним моїм рваним видихом. Його пальці при цьому міцно впилися в мої сідниці, фіксуючи мене, наче він збирався випити мене до останньої краплі, не залишаючи жодного шансу на порятунок від цієї насолоди.

​— Дивись мені в очі, Еммі, — прошепотів він, на мить відсторонившись. Його обличчя було напруженим від бажання, але він не поспішав. — Я хочу бачити, як ти втрачаєш розум. Хочу знати, що це я довожу тебе до межі. Тільки я, і ніхто інший.

Я розплющила очі, задихаючись від жару, що заповнював легені. Перед мною був мій герой, мій захисник, який зараз належав лише мені. Коли його язик знову знайшов ту саму точку, я відчула, як усередині все натягується, наче струна, готова ось-ось луснути від задоволення.

​— О Боже, Картере… так… — мій голос зірвався на хрипкий стогін, коли він пришвидшив ритм.