Розділ 18

Картер більше не міг задовольнятися викраденими хвилинами на арені. Він почав часто бувати у квартирі Еммерсон, перетворюючи їхній зв'язок на постійний, але крихкий і небезпечний ритм. Щоразу, коли він відвідував її, це було ризиковано. Двері завжди були замкнені на два оберти, а вони спілкувалися пошепки, адже Кеннеді могла повернутися будь-якої миті і застати їх разом, викривши їхні заборонені стосунки. Ця постійна загроза не відштовхувала їх, а лише підживлювала їхню одержимість.

Еммерсон повернулася до квартири після роботи. Вона була виснажена від постійного приховування, але думки про Картера давали їй сили. Вона навіть не встигла зняти пальто.

Як помітила ​Кеннеді, яка сиділа на дивані, і її присутність була несподіваною. Її обличчя було блідим, а очі — почервонілими. Вона була напружена і, здавалося, чекала на неї.

​— Кенн? Ти чого тут? Я думала, ти в Емілі, — здивовано запитала Еммерсон.

— Я повернулася, щоб узяти речі. І... — Кеннеді зробила глибокий вдих, — і поговорити з тобою про Картера. Бо я більше не вірю тобі, Еммерсон.

​Еммерсон відчула, як її кров холоне. Вона скинула пальто на найближчий стілець, намагаючись виглядати спокійно.

​— Кеннеді, ти втомлена. Тобі здається. Я працюю з ним, ти знаєш.

​— Працюєш? — Кеннеді засміялася, і це був гіркий, зламаний звук. — Я бачила, як ти на нього дивишся, коли думаєш, що ніхто не бачить. Але я не про це. Я про твій телефон.

​Це був удар під дих. Еммерсон відчула паніку, але намагалася не подати виду. Вона знала, що Кеннеді вже все зрозуміла. Вона повинна була щось сказати, але її мозок відмовлявся формувати брехню.

​— Що з моїм телефоном?

​— Ти ніколи не ставиш його на режим не турбувати о другій ночі, якщо це не термінова медична ситуація. Але ти робила це щоночі, коли була у Фініксі. І ти завжди говорила мені, що ненавиділа, коли він називав тебе «док» , але тепер він робить це постійно, і ти нічого не кажеш. Чому?

Я бачила твої пропущені, Кеннеді, але не могла поговорити з тобою. Мене мучило, що я проводила час із твоїм колишнім. Вона має рацію. Кожен її докір — це гірка, непроникна правда. Моє серце калатало, як відбійний молоток. Я почуваюся останньою зрадницею.

​Кеннеді зробила крок до сестри, її очі були сповнені болю і рішучості.

​— І я знаю, що це не просто дружба чи робота. Я знаю, що Картер зараз найщасливіша людина на планеті, він просто світиться. А ти... ти виглядаєш наляканою і винною. Ти зробила те, про що я попереджала? Ти переступила межу?

​Еммерсон стиснула кулаки, усвідомлюючи, що вона не може більше брехати. Вона більше не могла обіцяти Кеннеді, що він їй не потрібен. Вона вибрала Картера. Вона похитала головою, не в змозі вимовити ні слова.

​— Кеннеді, я...

​— Я просто хочу знати правду, — перервала її Кеннеді, і в її голосі зазвучало благання, яке було гіршим за звинувачення. — Ви спите разом?

Кеннеді не чекала відповіді, вона повільно озирнулася кімнатою, ніби шукала щось невидиме.

​— Я повернулася, щоб узяти речі. І дещо перевірити, — голос Кеннеді був тихий, але сповнений сталевої люті.

​— Що перевірити? — Еммерсон намагалася бути спокійною, але її серце гучно калатало. Вона відчайдушно сканувала вітальню, молячись, щоб Картер не залишив жодних слідів.

Сестра не відповіла. Вона повільно озирнулася кімнатою, потім її рука опустилася за низьку спинку дивана. Кеннеді підвелася. Вона тримала в руках один із командних рушників Картера, який він, очевидно, випадково залишив у квартирі під час однієї з їхніх таємних зустрічей. Рушник був зім'ятий, але на ньому чітко виднівся логотип вовків.

​Еммерсон відчула, як земля йде з-під ніг. Це було гірше за будь-яке зізнання.

​— Перевірити, чому мій колишній хлопець, який кинув мене, залишає свої командні речі в нашій квартирі, коли мене тут немає, — Кеннеді кинула рушник на підлогу біля ніг Еммерсон.

​Еммерсон відчула, як її кров холоне. Вона була спіймана.

​— Це… я не знаю, звідки це. Може, він забігав за чимось, поки я була тут…

​— Не бреши мені, Еммерсон! — Кеннеді вибухнула. Вона зробила крок до сестри, і її голос перетворився на крик. — Не бреши мені! Ти думаєш, я не помітила, як ти світишся останні два місяці? Ти думаєш, я не помітила, що ти почала виглядати щасливою після того, як я пішла?!

​Кеннеді почала плакати, але це були сльози гніву, а не смутку.

​— Ти зрадниця! Ти спала з ним! — Вона виплюнула звинувачення. — Ти постійно говорила, що я занадто молода, що це небезпечно, що ти мене захищаєш! А ти просто чекала, поки я піду, щоб забрати мого хлопця!

​Еммерсон була загнана в кут. Вона не могла заперечити. Вона знала, що будь-яке слово лише посилить біль Кеннеді.

​— Кеннеді, заспокойся. Це не так, як ти думаєш…

​— Ні?! Як це тоді?! — Кеннеді кричала, вказуючи на рушник. — Він, мабуть, помчав до тебе одразу, як я його кинула, і ви цілувалися в той самий день, коли мені було боляче! Ти — це причина, чому він був холодний до мене! Ти, моя власна сестра, увесь цей час стояла між нами!

​Вона схопила першу-ліпшу річ зі столу — декоративну вазу — і кинула її об стіну. Ваза розлетілася на друзки, і звук розколов тишу.

​— Я ненавиджу тебе! Ти зруйнувала нас! Ти зруйнувала мої стосунки, нашу сім'ю! Ти знала, що я люблю його!

​Еммерсон відчула гострий біль провини. Вона підійшла до Кеннеді, намагаючись обійняти її.

​— Кенн, будь ласка. Я знаю, тобі боляче…

​— Не торкайся мене! — Кеннеді відштовхнула її. — Якщо ти і він не припините це негайно, я розповім усій команді! Я розповім Тренеру Мерфі! Я розповім пресі!

​Це був ультиматум. Не від Картера, а від її сестри. Загроза була цілком реальною. Якщо це випливе, кар'єра Картера — і її власна — будуть зруйновані.

​— Ти не зробиш цього, — прошепотіла Еммерсон.

​— Спробую, — Кеннеді витерла сльози, її погляд став абсолютно холодним. — Подивимося, чи варте твоє кохання його мільйонного контракту. А тепер іди до свого коханця, зраднице!