Закінчення

Безмежна біла пустеля розкинулася навколо, немов гігантський саван, витканий з крижаних ниток. Кожне дерево, колись величне та сповнене життя, тепер стоїть оголене та безпорадне, ніби заклякле у вічному стражданні. Їхні колись пишні крони, тепер голі та покручені, тягнуться до свинцевого неба, благаючи про порятунок від крижаного полону.

Мертва тиша опустилася на ліс, важка та гнітюча. Вона проникає в кожну щілину, в кожну душу, забираючи з собою останні залишки тепла та надії. Навіть вітер, колись грайливий та легкий, тепер завиває скорботним голосінням, шепочучи про неминучість кінця.

Сніг, холодний та безжалісний, вкриває землю товстим шаром, ховаючи під собою всі сліди життя. Не чути співу птахів, не видно слідів звірів – все живе заснуло, сковане морозом, або втекло, рятуючись від цієї крижаної пустки.

Сонце, бліде та далеке, ледь пробивається крізь сіру пелену хмар, але його слабкі промені не в змозі розтопити лід, що скував серце лісу. Вони лише підкреслюють безвихідь та порожнечу, що панують навколо, нагадуючи про колишню красу, тепер втрачену назавжди.

Навіть тіні, колись грайливі та мінливі, тепер здаються важкими та нерухомими, ніби темні привиди минулого, що застигли у вічному очікуванні. В цьому світі, де панує мороз та безнадія, здається, що саме життя затамувало подих, чекаючи на неминучий кінець.

+++

Якщо помітили помилки, будь-ласка напишіть в коментарях.

Якщо сподобалося підтримайте лайком і підпискою.