Пролог

Історія та почуття абсолютно вигадані. Хоча ідея книги виникла через захоплення реальним дивовижним хірургом, який живе своєю роботою та допомагає іншим. А головне: цей хірург відчуває відповідальність за нас усіх, бо кожного дня допомагає своїм пацієнтам. Дякую йому. Особисто за себе. Велике спасибі. Усі описані емоції та почуття героїні не повинні впливати на наше реальне життя. Ніякого втручання в особисте сімейне щастя інших не планую. Мої казки - це лише плід моєї натренерованої та розвиненої роками фантазії. А реальне життя підкидає зернятка для нових сюжетів, які я і розігрую своїм розумом. 

Ще раз дякую своєму хірургу за зроблену роботу! Дай Бог здоров'я та довголіття йому, його дружині та їхній доньці! Хай у них все буде добре!

Пролог

" – Я сплю. Ні. Вже не сплю. Це лише мої спогади. Як я лежу на операційному столі. Як... Серце колотиться якось... не так... Як... Немолодий лікар у масці біля моєї голови каже, що все буде добре. Це анестезіолог. А там, біля моїх ніг... Він... Цей особливий чудовий хірург, який зібрав мене зі шматків, зробивши з мене напівлюдину, але цим врятував мені життя. Він зараз налаштовує моє нове тіло, бо я не можу без цього нового напівштучного тіла жити. Лікарю, я Вас кохаю... Мені так хочеться це сказати... Але хто я? Де я? А де ви? Ви для мене - недосяжна мрія, яка ніколи не здійсниться. Так... У Вас своє життя. Щоб бути з Вами, треба досягти Вашого рівня та впевнено тримати цю планку. Необхідно відповідати Вашому статусу. Щоб бути з Вами, треба багато працювати, як над собою, так і для Вас, щоб зберегти ці відносини, ці нереальні стосунки, бо Ви занадто помітна особистість. Пам'ятаю, як... Я із захопленням дивлюся на свого хірурга, який повертає мене до життя, який живе своєю роботою. Який відчуває особливу відповідальність за своїх пацієнтів. Саме так. Бо я вже провела тут у цій лікарні десять днів - і мій хірург кожного дня зі мною поруч мене. Нас розділяють лише кілька метрів. Він на одному поверсі зі мною. Близько і так далеко одночасно. А зараз я одна у своїй кімнаті після чергових маніпуляцій захлинаюся своїми почуттями та емоціями. Мені треба розвиватися, досягати свого результату, щоб самій вибирати собі чоловіків. Я хочу сама вибирати собі гідних чоловіків. Я хочу сама вирішувати, з ким мені бути. Мені треба.... Розвиватися заради нього, щоб він звернув на мене увагу. Змінюватися для нього. Але ж він не може бути неодруженим. Він комусь говорив про свою родину. Що через роботу бракує часу на родину... Але з кого вона складається? З дружини та дітей чи лише з його батьків? Як там не було, він занадто недосяжний для мене, щоб бути з ним. Тому я, як я одужаю, запишуся на ту місію, де обіцяють навчити всьому та допомогти в самореалізації та у досягненні своїх цілей. Цей проєкт з вивчення міжзоряного простору - саме те, що мені потрібне. А поки я буду рости та розвиватися, може щось зміниться в особистому житті мого найкращого лікаря. Ось тоді й з'явлюся я на горизонті його особистих перспектив."

- Юліано, як справи? - зазирнула до кімнати медична сестра. - Монітори показали, що ти занадто хвилюєшся. Твоє нове серце б'ється занадто швидко. Тобі не завадять заспокійливі. Я їх зараз додам у твою крапельницю.

– Це моє серце зашкалює в ритмі від моїх почуттів. - прокоментувала Юліана.

– Що? - здивувалася медична сестра.

– Це все через відчуття нового тіла... - виправдовуючись, відповіла дівчина.

– Відпочивай. Я і далі дистанційно слідкуватиму за твоїми показниками.

– Добре. Дякую.

Медикиня пішла.

А Юліана продовжила свої роздуми...

"– Навіщо мені втручатися у його життя. Я йому непотрібна. Напевне в нього дружина якась дуже розумна лікарка, з якою він познайомився ще при навчанні, яка теж так багато сил віддає своїй роботі, яка, я впевнена, теж із захопленням дивиться на нього, як і усі його пацієнти. Може вони працюють разом в одній цій лікарні, може вона операційна медсестра з його відділення (де ж хірург, який постійно працює та кожного дня проводить операції, міг ще познайомитися зі своєю майбутньою дружиню?), - і вони разом їдуть додому, в них є спільні теми для розмов... спільні розвинені слухняні діти... думаю, вже дорослі та успішні, як їх батьки... І ця розумниця, його бездоганна дружина, яка є рівнєю своєму чоловікові, ніколи не буде перепитати непочуте, бо все сприймає миттєво з першого разу, не те, що я... звичайна та нічим не особлива... занадто емоційна... трохи божевільна... яка боїться своїх думок... та своїх бажань... І в мене ж є відносини... Є хлопець... Який... до речі, ще жодного разу не приїхав сюди мене провідати... хоча я йому одразу дзвонила, коли сюди мене привезли, а я чекала на свого лікаря... Навіщо я йому потрібна? Зі своїм нікчемним життям та безліччю проблем... Лікарю, ви занадто розумний для мене... І такий... вихований. Нічого. Я змінюся... Я буду іншою заради Вас... І не буду втручатися у Ваше життя... Щоб його не зруйнувати собою. Та своєю купою недоліків...  Я хочу реалізуватися.... А з вами я буду лише Вашою тінню, яка буде усе життя бігти марафон по досягненню тієї досконалості як особистої, так й у Вашому побуті, у Вашому житті. Ні! Я хочу бути сама по собі, бути сама собою, а не ганятися за своїм чоловічим ідеалом. Бо ви, насамперед, чоловік, який опинився поруч мене, який торкається мене, і нічого, що лише медичними інструментами... Ви зазирнули у мене всередину... І залишили там свій слід. Як в моєму тілові, змінивши його на операційнму столі довгими операціями. Так і в моїй душі. Хай Вам щастить! Усього Вам лише найкращого! Щастя Вам з Вашою дружиною! Хто я така, хоб лізти не у своє діло? Авжеж. Вас усі помічають. Бо як Вас можна не помітити? Усі говорять, що Ви найкращій. Хай біля Вас буде лише найкраща гідна жінка! Я запропоную своєму хлопцеві поїхати разом зі мною у ту подорож... Але... Думаю, він відмовиться... І буде мене відмовляти... Нічого. Я залишу цей світ заради зміни себе як зсередини, так... Я-я-я ж... змінилася ззовні. Я тепер напівлюдина. Це ж нова точка відліку мого життя. Моє знаходження тут - початок мого нового життя, де все буде добре. Сподіваюся... І... Я буду жити думками про Вас та змінюватися найкраще заради Вас. Обіцяю. Обіцяю сама собі. Лікарю, Ви - моє натхнення!.. Я ко-о-ха-а-ю ва-а-с..."