Розділ 1: Прокинулася в чужому тілі

Кав’ярня була переповнена людьми, але Аліна чула тільки тихий стукіт ложечки об чашку. Її диплом, перев’язаний червоною стрічкою — символом перемоги, що мав приносити радість, лежав на столику поруч. Але всередині було порожньо. Тиша. Вона дивилася на цей папір, але не відчувала нічого, крім розгубленості перед початком нового етапу життя.

Піднявшись із місця, готова йти, вона раптом помітила, як її телефон спалахнув екраном. І в той же момент усе навколо вибухнуло світлом. Запах кави змінився на аромат ладанів і троянд. Головний біль увірвався, мов удар молотом.

Коли Аліна розплющила очі, перед нею стояли дві служниці. Одна з них, тримаючи себе в руках, обережно промовила:

— Ваша Високосте… Ви повернулись.

Аліна здивовано моргнула. Рука, яку вона піднесла до обличчя, тремтіла. Це не було її тіло. Вона відчула тонкість пальців, шкіра була дивно ніжною, мов у дитини. Вона була занадто високою, а очі — великими та незвичними. Поглянувши в дзеркало на стіні, побачила перед собою юну дівчину з гордим, навіть пихатим виразом обличчя.

"Що це за аніме-принцеса?" — подумала вона, ще не розуміючи, що сталося. Чи це сон? Чи насправді все це відбувається?

— Аріанна! — раптом вбіг у кімнату молодий чоловік років двадцяти, з темним волоссям і гострими рисами обличчя. Він був явно емоційно збуджений. — Як ти могла стрибнути в озеро?! Навіщо таке робити? Хтось тебе штовхнув? Ти уявляєш, як я переживав?!

Аліна розгублено дивилася на нього, не розуміючи, хто він і чому так хвилюється. Відчуття внутрішньої порожнечі накрило її — вона не могла згадати, хто вона є. Тіло, в якому вона опинилася, належало іншій людині, і її розум був повністю заплутаний.

Відчинилися двері, і в кімнату ввійшов чоловік середнього віку. Це був її батько — герцог. Він підійшов до неї з владним виразом обличчя і, зберігаючи спокій, але з явною рішучістю, промовив:

— Що відбувається? Ти хочеш пояснити, чому зробила таку дурницю, Аріанно?

Аліна відчула, як важко стає дихати. Тепер в кімнаті були два чоловіки, які явно визначали її місце в родині та суспільстві. Батько не терпів помилок і його слова пронизали її, немов ніж.

Кайлан, старший брат, поглянув на Аліна з виразом здивування, але одразу звернувся до батька:

— Ти ж знаєш, що це не я її штовхав, правда? Вона справді так зробила? — запитав він, намагаючись знайти пояснення.

Але герцог лише злегка кивнув і, звернувшись до Кайлана, сказав:

— Кайлан, це твоя відповідальність, якщо її не можна виправити. Ти маєш відповідати за її життя.

Аліна відчула шок, який пронизав її. Що відбувається? Їй зовсім не було зрозуміло, що відзначають ці слова. Все навколо здавалося новим і чужим.

— Я не знаю, що сталося, — ледве вимовила вона, відчуваючи, як ці слова даються їй з великими труднощами, адже вони не відповідали тому, як вона сприймала реальність. Це не вона — це чужа особа в її тілі.

Тоді герцог подивився на неї холодно і додав:

— Краще не влаштовуй тут сцен, Аріанно. У кожного є свої обов’язки, і ти повинна дотримуватись своїх.

Кайлан, почувши ці слова, трохи розслабився і повернувся до неї з більш м’яким виразом обличчя.

— Ти повинна розуміти, що твої вчинки завжди мають наслідки для нашої родини, — сказав він, глянувши на неї.

Аліна почувала себе заплутаною та ізольованою. Вона не могла змиритися з тим, що це її життя. Здавалося, ніби вона опинилася в чужому світі. В її серці відлунювало одне питання: "Що робити далі?"

У кімнаті настала тиша. Аліна намагалася зрозуміти, хто вона, чому опинилася тут, і що буде з нею далі.