ВТЕЧА

За мить він вже висів над безоднею. Міцно затиснувши громовідвід колінами, він ковзав униз, перехоплюючи руками залізний прут і час від часу намацуючи ногою скобу у стіні, щоб спертися на  неї. Тим часом гроза вибухнула з шаленою силою. Дощу не було, але вітер вирував і ревів. Невпинно сяяли блискавки. Вогняні зигзаги схрещувалися над вежею, що притягувала блискавки завдяки своєму високому розташуванню. Гострий кінець громовідводу блищав білуватим світлом, розгойдуючись під ударами шквалу, що налітав. Зрозуміло, на яку небезпеку наражався втікач, що висів на провіднику, яким постійно пробігав струм, йдучи у води Фойби.

"Матіас Шандор" Жюль Верн

Почався, наступний день. Я виспався, і в животі бадьоро бурчало, нагадуючи про наші трапези у дворянському будинку на болоті. Мій шлунок звик о шостій наповнюватися їжею, а тут він нічого не отримував із учорашнього ранку. Учора, коли я повернувся з лікарні, встиг лише прийняти душ, поголитися та випити води. А потім я приліг на хвилинку й прокинувся оце тільки зараз.

Треба купити поїсти! Я перерахував ресурси, що залишилися. Чомусь чим більше рахуєш, тим більш мізерним виглядає підсумок. Дві тисячі триста п'ятдесят євро і трохи більше ніж півтори тисячі доларів. Готель відповідав своїй назві. Тут дійсно було розкішно, цю будівлю звели лише рік тому.  Але з цінами Європи мені важко було змиритися. А сніданок я вже проспав, тож вирішив вийти на вулицю, та пошукати його там. Це ж нікуди не годилося, що голова була зайнята лише думками про їжу.

Треба було б зайти в якусь дешеву кафешку, дорогою до лікарні, і витратитися на пончик та каву з молоком. А може, зустріну на вулицях "земляка" з Азербайджану, який продає шаурму. Впевнений, що "земляки" є по всьому світу! Грошей було обмаль, але якщо відчую загрозу нашим фінансам, навідаюся до казино. Чи є десь у Сарагосі казино? Зіграю у "двадцять одно". Я вже непогано бачив карти, і навіть якщо кілька разів ситуація буде не на мою користь, потім надолужу. Можна буде деякий час не заощаджувати на грошах.

Я поліз у валізу, яку досі не спромігся розпакувати. Там лежав ще один літній світлий костюм, джинси, кілька сорочок і зміни нижньої білизни. Вирішив надягнути джинси та приталену сорочку навипуск, а решту одягу розмістив у просторій шафі на плічках та полицях. Шафа залишалася, як і раніше, просторою і порожньою. Розрахована на жінок, - здогадався я.І всі наряди влізуть і для коханця місце залишиться.

Новий одяг вигідно підкреслював ширину моїх плечей, виділяючи талію. Правда, він був трохи прим'ятий. Так, я ще дуже навіть нічого, треба було б кілька разів підморгнути іспанкам без супроводу, коли зустріну привабливу мордочку. Фігурою вони тут, можна сказати, пампушки, але хорошої людини має бути багато. Крім того, останні п'ять років я бачив лише одну жінку, і гормони рвали мої штани, саме тому я й одягнув джинси — вони витримають.

У мене залишалася ще одна проблема — зв'язок з Діаною, тобто з Пенелопою. Треба було їй одягнути сережку, вже наяву. Телепатією так далеко вона не зможе пробити, а якщо проб'є, то сильно втомиться. А обручки Діани у мене на пальці вже не було, і я відучора не чув у вусі її голос. Може тому і спав так міцно?

Я дістав із нагрудної кишені піджака поліетиленовий пакетик із другою сережкою та сховав у джинси. Поклавши в сейф основну суму грошей, прихопив паспорт та кілька банкнот. Кинувши п'ять доларів на ліжко для прибиральника, я натягнув окуляри і вийшов із номера. Чув, що так заведено робити в готелях Єгипту та Туреччини — залишати гроші. Але, як на мене, я був згоден зараз прибирати сто номерів на день, причому без зарплати в євро. Думаю, нічого така собі робота, якщо кожен с мешканців номерів буде залишати п'ять доларів.

Orient із товстою, хитромудро полірованою лінзою, схожою на уламок кришталевої вази, показував одинадцять нуль п'ять, коли я входив до холу лікарні. У моєму шлунку затишно влаштувалися булочка з тоненьким шматочком сиру, та чашка кави з молоком, тому я був добрий і безтурботний.

За стійкою чергувала вже інша адміністраторка, але теж молода та приваблива. Вона пропустила мене до ліфта і зиркнула на мене накрашеними очима, як мені здалося, з цікавістю. Можливо, до її вух теж дійшла чутка про казкове пробудження безнадійної пацієнтки. А купівлю квітів мені сьогодні не дала здійснити та сама вчорашня жаба. Вона затисла у кармані гроші своїми великими лапами і я не в силах з нею боротися, порахував, що вистачить і вчорашнього букета.

У палаті Пенелопи тихо працював плаский телевізор, що висів на стіні навпроти її ліжка. Оперативно вони відреагували на пробудження клієнта! Учора телевізора ще не було. Лердес перегородивши мені шлях до Пенелопи своїм тілом почала тихо тараторити, перераховуючі новини. Вона наче давнього знайомого вхопила мене за гудзик на сорочці і таким чином притримувала біля себе. Я лише здалеку дивився в мигдалеві світло-карі очі Пенелопи, до яких треба було ще звикнути після зелених очей Діани.

Пенелопа розгладила худими руками зморшки на покривалі, і під однією з її долонь лежав пульт від телевізора. Вона повертала ступні ніг, то зводячи пальці ніг разом, то розгортаючи їх у протилежні сторони. Безперервно. Можливо, таким чином вона намагалася дати навантаження для ніг, адже їй доведеться вчитися ходити.

Суть тріскотні Лердес полягала у звістці, що Пенелопа поки що погано й невиразно говорила. Лікарі це списували на те, що вона досить довго мовчала, і в неї висохли та ослабли голосові зв'язки. Вони вважали, що це мине, і за тиждень вона цілком виразно розмовлятиме, просто треба потренуватися і споживати більше рідини.