ПАРИЖ

Проникнення росії по планеті
Насамперед помітно звіддаля:
На стінах у паризькому клозеті
Є також і російськії слова

"Лист до друга або Замальовка про Париж" В.С.Висоцький

Переліт був довгим, але я, мабуть, хвилювався, і час минув швидко. Париж, чорт забирай! Я був трохи розгублений, але сподівався, що мій французький швидко мене адаптує. Якщо ні, то, мабуть, доведеться розмовляти мовою жестів. Рейс до Іспанії вирушав о першій годині п'ятдесят хвилин ночі, і переді мною стояв вибір: або летіти вранці, або вночі шукати житло в Сарагосі. Кільце Діани засвітилося малиновим, і я вирішив заночувати в готелі аеропорту та забронювати номер у Сарагосі телефоном.

Діана за весь час не промовила і слова, але зараз сказала мені в саме вухо напівпошепки, поки я думав, що мені робити:

— Не поспішай, Френк!

Причому таким тягучим, звабливим і млосним голоском, що я навіть розлютився. Епічний випадок! Навколо стільки симпатичних жінок, та ще й парижанок! І мені було цілком зрозуміло, чому вони всі такі привабливі. Я ж жив як євнух в оточенні гномів п'ять років! Стонадцять чортів! І я досі залишався незайманим! Незайманий у Парижі — непогана назва для книги, хоча, напевно, для такої, що буде продаватися в дуже специфічних магазинах.

У готелі аеропорту я попросив портьє замовити мені номер у Сарагосі в готелі "Королева Петроніла", що знаходився неподалік приватної лікарні "Монпельє", яка і була метою нашої подорожі. Всього-то пройти проспектом Сайнса де Варандо, пірнути під дві швидкісні траси з одностороннім рухом, і можна навіть на таксі не витрачатися. Краще б я мав велосипед, чесне слово, або, на крайній випадок, самокат.

— Діано! І хто така ця Петроліна?

— Петроніла! — поправила вона спокійним тоном, і додала:— Арагонська королева.

— Іспанська чи що?

— Арагонська. У ті часи Іспанія складалася з окремих графств та дрібних королівств, і на її теренах йшла війна між мусульманами з півдня та християнами з півночі. Петроніла стала дружиною Рамона, графа Барселони, вони володіли землями Каталоно-Арагонського королівства та купою земель у справжній Франції.

— Ось як, зрозуміло! Я іноді почуваюся диким невігласом у твоїй присутності. Однак це і не дивно, я ніколи не був сильним в історії. А можливо, поки я вчився виживати серед комарів на твоєму болоті, світ рухався вперед, от я і залишився позаду із своїми знаннями.

— Глузуєш з мене? І до речі, не розмовляй сам із собою вголос, портьє визнає в тобі схибленого, — промовила вона.

У її словах мені почулося справжнє глузування. Та ще голка в дупі, незважаючи на її розум та знання, — погодився я подумки з Тітом. Схоже, навіть у такому вишуканому місті як Париж, мої думки залишилися на рівні болота, і я продовжував обговорювати з внутрішнім голосом, хто кого дратує більше. Я її чи вона мене. Вона перемагала.

— Це буде вам коштувати близько тисячі євро за чотирнадцять ночей, — нарешті відгукнувся портьє, — більш точну суму вам нарахують у готелі, і вона залежатиме від додаткових послуг. Час заселення о другій годині дня.

Я підтвердив бронь найдешевшого варіанта номера в Сарагосі. Погодився з ціною після голосу Діани у вусі, хоча все в мені повстало проти такого відвертого пограбування. І тепер мені стало зрозуміло, чому не варто летіти в Сарагосу вночі, мене просто не вселили б. Я обурено, але тихенько пробурмотів:

— Гоп-стоп якийсь. На ці гроші я міг би рік харчуватися у своїй країні! І жити, як король, а не як жебрак-мандрівник, який щойно виліз з болота.

Я продовжував намагання отримати верх над Діаною хоча б так. А про гроші я сказав правду. Я ж прораховував варіанти з квартирою та самостійним життям, ще коли не вирішив шукати скарби.

Мені видали електронний ключ від мого номера, і я потягнув валізу, відмовившись від послуг носія. Діана розсміялася над моїми думками про пограбування, коли я бурмотів їх собі під ніс. Її нітрохи не зачепили мої спомини про болото і комарів. Ну, хоч квитки до Сарагоси вже купив, не проспати б! А то потім доведеться добиратися туди пішки, як у середньовіччі. Хоча це ж батьківщина Дон Кіхота і мандри можуть бути цікавими.

— Тобі треба почитати "Скупий" Мольєра, — промовила у вухо Діана, — не чекала від тебе такої ощадливості. Видно, жив ти в дуже небагатій родині робітників, де зайві гроші не заощаджували, а пропивали. Звикай без хвилювання дивитися на банкноти, це ж лише звичайний папір.

Дуже в неї легке відношення до грошей, наче вони з'являлися самі по собі, як кролики з циліндра факіра. У номері я трохи познущався з Діани, неквапливо приймаючи душ і масажуючи тіло мочалкою. Згадуючи жінок, яких бачив сьогодні торкнувся... так їй і треба. Не одному мені тут страждати, адже ж я не святий, щоб терпіти всі ці моральні тортури.

Після душа заснув, як убитий. Прокинувся від телефонного дзвінка. Портьє повідомив, що мені час вставати. Я відмовився від сніданку, який він спробував втюхати мені, і випив води. Добре, що з вечора вийняв із холодильника, не вистачало ще застудитися. Лікарі мене остаточно розорять, бо хворіти — це зовсім нерентабельно.

Час до літака минув непомітно. У літаку я знову задрімав і прокинувся в чудовому настрої. Ще б пак, така симпатична дівчина у формі стюардеси обережно торкала мене за плече! Та ще й усміхалася так інтимно-обеззброююче! Щодня б так прокидатися. Для мене досі залишалося загадкою, як це, сидячи десь у глушині, Діана вирахувала цю Пенелопу Дельгадо Бланко. Ім'я у нашої дівчинки таке дивне! У іспанців все не як у людей. В однієї людини до двох прізвищ може додаватися ще купа імен.