РОЗДІЛ 9. Єва

Прокинулась я від того, що стало холодно.

Потягнулась… і відчула щось м’яке, тепле й дуже… не моє.

Я опустила погляд.

На мені — його худі.

Його.

Худі.

Чорне, велике, тепле, пахне ним.

Ну, майже пахне — бо тепер трошки ще й мною 🤭

Я різко сіла на ліжку:

— Нє-нє-нє, Єво! На тебе чари не діють! Це просто тканина! Це… просто… чоловіче… дуже мужнє… добре пахнуче худі… БЛІН.

Я зняла його так, ніби він мене вкусив.

Поклала на ліжко.

Подивилась на нього.

Повернулась.

Знов подивилась.

Знов повернулась.

— Пральна машинка! — сказала я вголос, впевнено. —

Зараз я тебе кину прати, щоб запах його его зник.

Взяла худі.

Занесла в ванну.

Поклала у барабан.

І закрила кришку.

Стою.

2 секунди.

5 секунд.

10 секунд.

Потім:

— Ніііііі! — вириваю худі назад. —

Це доказ!

Це трофей!

Це… я не знаю що, але не прати його!

Поклала худі на пралку.

Подивилась на нього, як на ворога.

— Все, ти мене не зламаєш, Демʼяне.

Пшик.

Пшик.

Я взяла свій Tom Ford Lost Cherry

і ОБПШИКАЛА йому худі.

Так, щоб він потім ЗАДИХНУВСЯ від вишні.

— Все, тепер твоя худі — МОЯ зброя.

Я вийшла на кухню, зробила каву, сіла з ноутом…

і зрозуміла, що мені нудно.

Дуже нудно.

Мені хочеться…

не знаю чого.

Не його, звісно.

Просто роботи.

Колективу.

Паперів.

Да-да, Єво, розкажи це ще комусь.

Телефон дзвонить.

Ксю🩷

— Євусю, я завезла Мірочку в садочок і по дорозі заскочила б до тебе — візьму документи?

— Нє-нє, я сама привезу.

— В СЕНСІ? В тебе ж вихідний!

— Та я… ну… мені треба дещо забрати з роботи.

— Ммммм, — каже Ксю. —То тебе тягне.

— Мене тягне НОРМАЛЬНА ЛОГІКА.

— Та-ак, логіка по імені Дем…

— Ксю!

— Все-все, мовчу.

Я кинула слухавку й почала збиратись.

Одягнула:

• короткий чорний топ

• високі лосини

• улюблені конверси

• волосся в хвіст

• і… зверху.

Зверху.

Поклала на себе…

Худі.

ЙОГО худі.

У дзеркалі виглядало…

дуже добре.

Ну прям дуже.

— Все, Єво. Ти виглядаєш на мільйон і на мінус сто самоконтролю.

Вже брала ключі, коли телефон бумц — нове повідомлення.

Від Нього.

Дем 😈:

«Доброго ранку, красуне 🤍

Сподіваюсь, ти виспалась.

Бо мої сни були наповнені тобою 😮‍💨

Гарного вихідного.

А я працюватиму за двох.»

Я стояла, як вкопана.

— Ага, — бурмочу. —

Зараз побачимо, який у тебе буде робочий день, Демʼяне.

Я взяла сумку, підняла підборіддя, як королева…

і пішла руйнувати йому життя.

І собі теж, чесно, трохи.