ЗАВЕРШЕННЯ МІСІЇ СУХЕЯ (Із бесід учителя з учнями, однодумцями)

Сухей стояв на краю пагорба. За ним стояло величезне військо людей Сонячної Раси. Вони були в золотавих шоломах. В руках тримали великі ведичні палиці такого ж кольору. Щити та обладунки їх також були золотими. І вся їхня золота амуніція так яскраво виблискувала на сонячному світлі, що здавалося, саме Сонце зійшло на землю, щоб дати бій Темряві.

А Темрява вже стояла понизу пагорба зі своїм морочним військом. Ось нарешті й настала остання битва — відкрите протистояння на проявленому фізичному плані, яке Сухей очікував не одне сторіччя.

І тільки Мрія про цю останню вирішальну битву надавала йому сил протягом усіх століть у тих боях, які він проводив один на інших тонких планах з прихованими ворогами Сонячної Раси людей.

Вони діяли хитро та підступно, тому люди майже не помічали їх. Бачити їх були здатні лише такі, як Сухей. Так і відбувалася війна на невидимому для людства фронті за їхні людські душі.

Іноді Темні сили вели цю Війну проти людей їхніми ж руками, підбурюючи їх одне на одного. І тільки Небу одному відомо, скільки було щоденних, щохвилинних, щосекундних баталій.

Так, ці битви не припинялися жодної миті. Битви за людські Душі.

І ось настав час відділити зерна від полови. Багатьох із людської раси темрява перетягнула на свій бік, витіснивши з їхніх сердець СОНЯЧНЕ БОЖЕСТВЕННЕ СВІТЛО!

Але багато хто завдяки АРІЯМ — встояли. Вони самі навіть ще не усвідомлювали, який подвиг здійснили, встоявши перед цією Темрявою, яка значно перевершувала людей в хитрощах, підступності і злості.

Завдяки Сухеям багато хто все ж зберіг світло своєї душі.

І ось нарешті настав останній бій! Темрява розкрита і викрита. Але вона теж готова до цієї вирішальної битви. І вона знає, що цей бій для неї також останній. Неймовірна відраза та злість виливалася із цієї Темряви на людське військо, яке виблискувало в ненависному для цієї Темряви Сонячному Світлі.

Сухей подивився на ЯСКРАВО СЯЮЧЕ СОНЦЕ. Сонце стільки разів зцілювало його, незліченно зранену в попередніх боях, душу. А скільки було цих поранень, не пам’ятав і сам Сухей.

Він не жалів себе і не дозволяв жаліти іншим. Він не міг зайвий раз ризикувати собою, щоб не зірвати майбутню Місію. Для того, щоб здійснювати такі місії, потрібно було пройти підготовку, що тривала тисячоліття.

І ось МІСІЮ ЗАВЕРШЕНО!

Завдяки цьому залишилася остання місія — перемогти у вирішальній битві. І тепер можна більше не берегти фізичне тіло. Тепер його можна віддати заради Перемоги.

Сухей ще раз з любов’ю та подякою поглянув на Сонце.

Після цього він повернувся до ворогів сонячної раси людей та промовив: «Це наше Сонце! Ми — представники сонячної раси! Вам не забрати наше Сонце з наших душ! Не загасити його на Небі! Це наші Душі! Це наше Небо! Вперед!!!