Недосконало про Досконале
ЗНОВУ ПОЧАВСЯ БІЙ
Знову почався бій,
Вже розвернулися полки.
За мить битва почнеться,
У рух прийшли вони.
І скоро підуть у спокій,
Кров’ю пейзажі забарвив.
Ось і я меч свій дістаю,
У гарячій руці стискаю.
Може, кинути його в траву,
І піти в монастир молитися?
Але ж воїном я народився,
В руки меч мені вклав сам Бог.
Значить, повинен я ним рубатися.
І це моя доля,
Від якої вже не сховатися.
Значить, буду молитись пізніше,
Як залишусь стояти на ногах,
Не звалившись на землю вражений
Втім, це мені все рівно
(Для мене це все єдино)
Смерть і життя для мене єдині.
Хтось смерті боїться дуже,
Хтось хоче скоріше померти,
Можна піти із життя,
І не можна піти від себе.
Тож не вийде і від смерті,
Тобі, дивак, утекти.
Блиск меча мого збуджує,
Змушує кидатись вперед,
Але цього робити не треба,
Ворог і сам до мене підступить.
Мені ж треба свій розум заспокоїти,
З водним плесом його урівняти,
Щоб у ньому відбити рух,
Спрямований на мене.
#104 в Не художня література
Відредаговано: 22.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
