Одна людина зібралася у паломництво по святих місцях. «Шкода, що ця людина не володіє методиками психофізичного самопізнання…» — подумав про неї Сухей.
«Тоді їй вдалося б виявити в собі самій не тільки святі місця, але й увесь Всесвіт — і вона б на практиці дізналась, що означають такі біблійні вислови, як «… ми влаштовані за образом і подобою Божою», і що «Царство Небесне всередині нас…». А практикуючи і надалі ці методики, вона б зрозуміла і те, що насправді не існує нічого ані священного, ані святого. Адже увесь світ — це лише проявлені форми думок єдиного Творця».
Тобто, за всім видимим і невидимим стоїть Його думка, яка походить із Нього самого, як сонце випромінює свої промені. А так як усе, що ми бачимо — це лише результат роботи енергії, що випромінюється свідомістю Бога, тоді як же воно, творіння Бога, може бути брудним, грішним, і так далі? Просто на свідомість істот, що мешкають у тонких і щільних матеріальних світах, діє ілюзорна енергія, яку прадавні називали «майя».
Слово «маятись» якраз це і означало — що людська свідомість постійно знаходиться під дією цієї ілюзорної енергії, що вводить нас у стан подвійності та обумовленості. А позаймавшись ще деякий час, практикуючий зрозумів би і дійсно по-справжньому знайшов би єдине в цьому Всесвіті духовне місце… і це місце, виявляється, знаходиться в ньому самому, а де саме — це буде відомо тільки йому одному.