САД БОЖЕСТВЕННИХ ПОЧУТТІВ ДУШІ

Одного разу до Сухея прийшов схвильований наставник одного навколишнього монастиря. І він збентежено повідомив Сухею, що вчора до нього прийшов учень Сухея і повідомив, що в минулому житті він був наставником цього монастиря.

— Але ж з цим померлим наставником ми товаришували, — продовжував теперішній наставник, — … цей твій учень розповів стільки подробиць про нашу дружбу, про які ніхто інший не міг знати! Як же таке можливо, Сухею? Я ж думав, що він давно в раю. Адже він із таким завзяттям виконував усі наші обряди, правила і приписи!

— Саме ці ж догмати і відгородили непрохідною стіною цього минулого наставника від його власної Душі, яку він мав би пізнати. Він витрачав увесь свій час на зовнішні обряди, а його внутрішня духовна суть так і залишалася незбагненною. Адже який сенс повторювати, що у мене є Душа і є чистий Дух, якщо я цього не відчув, і так і не усвідомив?

І як же це можна відчути, якщо Дух знаходиться всередині, а ти увесь свій час витрачаєш на виконання зовнішніх обрядів?

У підсумку — твоя свідомість, а за нею — і твоя енергія, що керується цією свідомістю, спрямовані просто у зовнішнє. А зовнішнє — всього лише матерія, що створила усі ці видимі форми. До цих же зовнішніх форм і спрямований твій зовнішній погляд. А ти, навпаки, мав би свій внутрішній погляд спрямувати до невидимої Душі. І вона раптом стане видимою. Ну, а це називається медитацією. Але це слово тобі вже не зрозуміле, і ти не знаєш, що це таке і для чого воно призначене…

Адже ти навіть і не підозрюєш, що спрямувавши туди свій внутрішній погляд, можна побачити там власний Дух, і злитися з ним воєдино. А все, що незрозуміле для неосвіченої, недолугої людини — викликає в неї острах. Тому ти і вважаєш медитацію чимось «небезпечним та сатанинським», — як кажуть вищі представники твоєї церкви. Бо вони ще більш обмежені та нездарні, ніж ти.

Саме тому вони і очолили вчення, таке ж недосконале, як і вони самі. Хіба може недосконалий очолити щось досконале?

Я точно знаю, що біля витоків цього вчення стояло одне з найвеличніших втілень Єдиного. Він вже казав вам: «Багато чого я відаю вам сказати, та мало ви зрозумієте…»

І не раз Він вам говорив, що «Царство Небесне знаходиться всередині вас», і що «ви створені за образом і подобою Божою…».

Це не означає, що у Бога є такі ж очі, вуха, рот і ніс, а це означає, що у вас всередині безсмертний Дух, який є невід’ємною часткою цього Бога. Але потрібно оволодіти мистецтвом медитації, щоб побачити цей Дух, і на практиці переконатися в цьому. І тисячі медитуючих можуть це підтвердити. Але ваші наставники злякалися цих слів, що йшли від Єдиного через Нього, і вони розіп’яли Його.

Коли буде друге Його пришестя, то у вас, нібито послідовників Його вчення, навіть каменю не знайдеться, щоб покласти Йому під голову.

А оскільки ви ще незрівнянно більше загрузли в тому, що Він викривав, то ви і цього разу спробуєте побити Його, нацькувавши на Нього вічно обдурювану вами юрбу. А обман ваш найнебезпечніший тим, що не дає істинних знань про божественну природу, що закладена в кожному представникові цієї юрби. І ви всіма силами намагаєтесь відвести цих нещасних від цієї природи, спрямувавши їхню увагу та прикувавши її до ваших беззмістовних догматів, що вигадані вами ж, але не Ним.

«…Але горе тому, хто відведе хоча б одного малого від мене…»

То де ж Він знаходиться — ти нарешті зрозумів чи ні? Але, якщо це ти справді збагнув і ти заявиш про це, то вони назвуть тебе єретиком і кинуть на вогнище. Ну, а поки що ти сидиш у своєму монастирі і вважаєш, що насильством над своєю власною природою ти можеш кудись прийти.

І це насильство полягає в катуванні твоєї власної плоті. Але безглуздо мордувати те, в чому міститься душа. Адже плоть є не лише носієм цієї божественної душі, але й інструментом для досягнення її.

І вбиваючи, викорінюючи всі прекрасні почуття, через які висловлює себе душа в цьому матеріальному світі, ви прирікаєте на усихання цей прекрасний сад божественних почуттів. А він має, навпаки, розквітнути всіма своїми яскравими барвами і, коли ці божественні почуття нарешті розквітнуть, то ви зберете істинні духовні плоди.

Але ви їх ніколи не зберете, бо ви їх вбиваєте та присікаєте на корені.

Але вони вже закладені у вас, бо ми так створені Творцем. Єдиним для всіх Творцем. Отже, ці наші почуття природні — і тому вони божественні. Просто не чіпайте їх, і вони самі розквітнуть та принесуть вам божественні плоди.

Адже механізм їх природного зростання вже закладений Творцем. Але не плутайте їх із пороками. Пороки — це бур’ян. І чим більше ви викорінюєте цей божественний сад, тим більше місця з’являється для бур’яну. Отже, ви самі є розсадником цього бур’яну. Бо якби ви не чіпали цей сад, він би, розрісшись у вашій душі, сам витіснив увесь цей бур’ян. А точніше, там би навіть і місця для нього не знайшлось.

Але нічого цього Сухей не сказав монаху, що завітав до нього. А, лише уважно зазирнувши у його щільно запечатану зовнішніми догматами душу, згадав: «…Не мечіть перли…!»

І тому він, пославшись на свою зайнятість, попросив його більше не турбувати себе в цьому житті. «І в наступному теж…» — додав він подумки, ще раз поглянувши в його засохлий сад душі, густо зарослий бур’яном…