БАЧИТИ НЕВИДИМЕ, ЧУТИ НЕЧУТНЕ

Один молодий буддійський монах отримав від свого наставника завдання у формі куану * 

Він (монах) мав показати Майстру хлопок однією долонею.

Ці завдання давали молодим адептам для того, щоб у них тріснула їхня, ще ортодоксальна, свідомість. Але скільки разів цей монах не приходив до свого наставника з версією свого рішення цього завдання — кожного разу отримував лише удар палицею. 

І йому вже здавалося, що він так і не зможе дійти до правильного рішення. Якось йому зустрівся молодий Сухей, який вважав, що йому самому ще далеко до осягнення повної майстерності. Монах, не побачивши на Сухеї буддиського вбрання, подумав, що це звичайний профан — мирянин, і вирішив відігратися на ньому.

Він підійшов і попросив Сухея показати хлопок однією долонею. Не вчинивши жодної дії, Сухей через секунду запитав:

— Ну що, чув, правда, голосно?

Монах здивовано подивився на Сухея.

— Зрозуміло… — сказав Сухей, — ти ще не в тому стані, щоб чути нечутне.

— Хіба можна чути нечутне? — вражено запитав монах.

— Так само, як і можна бачити невидиме, так само можна і чути тишу. Чим тихіша тиша — тим краще її чути, — відповів Сухей.

Монах несподівано від цих слів отримав Саторі. Сухей одразу ж повів його ще далі.

— Спробуй тепер ти почути хлопок однієї долоні всередині себе під час медитації. Тобто, навчись чути тишу у себе всередині. Так ти почуєш там свою безмовну Душу. А потім ти побачиш цю невидиму Душу.

Монах покинув свій монастир і пішов за Сухеєм.

* Куану — це короткий вислів, який важко сприйняти ортодоксальним розумом з логічної точки зору. Мета куана — розколоти цей ортодоксальний розум, щоб вивести його на парадоксальний рівень, що може привести учня до Пробудження.